Дебютант збірної України з біатлону про своє останнє змагання на цій Олімпіаді.
— Богдане, на першій стрільбі було три додаткові патрони. Як це було?
— Чесно кажучи, було дуже страшно. Я розумів, що не можна йти на штрафне коло, і це хвилювання почало даватися взнаки. Намагався бути спокійним, повільно видихав, намагався втримати мушку в мішені, але все ж таки перетримав постріли, бо боявся промахнутися. Радий, що врешті впорався і не пішов на штрафне коло, бо це б остаточно зіпсувало гонку.
— Здалося, що на другій стрільбі це спрацювало — ти відпрацював стоячи досить швидко. Хоча зазвичай кажуть, що «стійка» важча. Як для тебе?
— Насправді все залежить від голови. Я можу стріляти гарно, але на «лежці» хвилювання взяло гору і почалися промахи. На другу стрільбу підійшов із думкою: «Я на тренуванні, відпрацюю спокійно». Ні на кого не дивився, намагався просто собі не заважати. І все вдалося.
— Для тебе це перша Олімпіада і взагалі такий масштабний досвід. Чи радився з досвідченими колегами або тренерами, як правильно розподілити сили?
— Хлопці попереджали, що я це відчую. Питають: «Як ти почуваєшся на тренуваннях?», кажу: «Ніби непогано, відчуваю силу на трасі». Але після спринту зрозумів особливість цієї траси: на фінішному колі можна просто «вимкнутися» — спершу психологічно, а потім і м’язи відмовляють. Сьогодні намагався починати гонку з більшим запасом. Перше коло тримався в групі, намагався більше розслабити м’язи, щоб залишилися сили на фініш. Зробив усе можливе, навіть на останньому колі не кидався вперед одразу, щоб не «накрило» і я не програв ще більше.
— Це твоя остання гонка на цій Олімпіаді. Які враження залишаться?
— Емоції стовідсотково залишаться позитивними. Ще на початку сезону, як тільки потрапив до збірної, я поставив собі за ціль поїхати на Ігри. Вирішив для себе: буду викладатися на кожному тренуванні, і якщо буду достойний представляти Україну — я там буду. Так і сталося. Дуже радий цьому і вдячний тренерам та сім’ї, які точно дивилися гонку.
— Я бачив у групі біатлоністів пост від твоєї родички. Ти бачив цю історію?
— Так, бачив! Дівчата з команди прислали мені скріншот десь о десятій вечора. У мене немає акаунту в Threads, але зміг зайти подивитися. Схоже, це якась моя далека родичка так розхвилювалася через мій виступ на Олімпіаді. Доволі кумедна і забавна ситуація вийшла.
Олександр Гливинський, член АСЖУ та AIPS