Після завершення своїх перших особистих гонок на Олімпійських іграх молода українська біатлоністка Олександра Меркушина поспілкувалася з журналістами про ризики на вогневому рубежі, стан траси та очікування від тренерського штабу.
— Олександро, мама казала, що ти сьогодні ризикувала на стрільбі, але цей ризик не виправдався. Це дійсно так, чи це лише її суб’єктивний погляд?
— Частково. Мені сьогодні, в принципі, особливо не було що втрачати, тому можна було експериментувати. Не скажу, що Олімпіада — це часто місце для експериментів, але й не назву це надмірним ризиком. Спринт — це мій темп. У мене дуже висока швидкість стрільби, і я маю достатньо навичок, щоб справлятися з нею в будь-якій гонці. Але сьогодні, як на мене, забракло психологічного настрою та витримки. Не можу сказати, що задоволена цією гонкою, це трохи «не моя історія».
— Можливо, вплинуло високогір’я, брак кисню чи стан лиж? Багато хто скаржиться, що сьогодні вони «не котили».
— Щодо лиж — так, вони не були рівня «Формули-1», але й не скажу, що зовсім погані. Проте самопочуття сьогодні було хорошим — можна було боротися. Мабуть, мені просто хотілося трошки стрибнути вище голови, і це далося взнаки.
— Ти була першою за швидкістю стрільби, але промахи все ж трапилися. Як це поясниш?
— Все трошки «посипалося». Хоча в мене було достатньо часу, щоб обробити ці постріли, це не була бездумна стрільба в нікуди. Все ж таки десь закралася технічна помилка, що досить неприємно.
— Це твої перші особисті гонки на Олімпіаді, і вони вже завершені. Які головні уроки виносиш для себе?
— Це моя перша Олімпіада. Дай, Боже, будуть і друга, і третя. Моя основна задача зараз — винести якомога більше інформації. Щоб на наступні ігри я вже їхала з чітким розумінням, як готуватися та працювати, аби за рахунок досвіду показувати значно кращий результат.
— Чи є вже рішення тренерів щодо твоєї участі в естафеті?
— Поки не знаю. Зважаючи на мій сьогоднішній виступ, маю певні сумніви, але останнє слово за тренерами. Я поважаю їхнє рішення, тому чекаю на подальші вказівки.
— Сьогодні медаль здобула Суві Мінккінен. Рада за неї?
— Дуже! Я ще на початку казала, що вболіватиму за неї найбільше. Це неймовірно: те, що не змогла зробити свого часу Кайса Мякяряйнен, зробила Суві. Ми за неї щиро радіємо.
Олександр Гливинський, член АСЖУ та AIPS