Владислава Гераскевича дискваліфікували перед першим змагальним заїздом у скелетоні. Про дискваліфікацію спортсмена повідомили після зустрічі з президентом Міжнародного олімпійського комітету Кірсті Ковентрі рано вранці на місці проведення змагань. Кореспондент АСЖУ поспілкувався з нашим олімпійцем одразу після винесення йому рішення про дискваліфікацію.
— Владе, які дії МОК були сьогодні зранку? Як тобі донесли інформацію та чи вже позбавили акредитації? Як це виглядало?
— Акредитація ще при мені. Я так розумію, що коли ми повернемося в селище, тоді її вже заберуть. У нас сьогодні відбулася додаткова персональна зустріч із Крісті Ковентрі. Ми проговорили ці моменти, але насправді так і не було пояснено, чому деяким спортсменам можна висловлювати свою думку, а деяким — ні. Звісно, незрозуміло, які саме висловлювання забороняються, адже ми бачимо навіть сьогодні на змаганнях зі скелетону: багато спортсменів одягають шоломи з різними малюнками — і це теж вираження певної позиції. На жаль, нас не почули. Чомусь цей шолом вважають порушенням правил, ніби це якась політична акція. Очевидно, що це не так, і те, що зараз у цей скандал втягнуто стільки політиків — це провина МОК.
— Про що конкретно ти запитав Крісті Ковентрі? У чому саме полягає порушення? Ти ставив таке запитання?
— Так. Вони кажуть, що я порушую правила щодо публічних висловлювань. Якщо я правильно розумію, це правило 40. Але в документі також фігурує правило 50. Тобто і в документах, і в розмовах згадуються обидва пункти. Правило 50 — це політична, расова та дискримінаційна пропаганда. Звісно, нічого такого тут немає. Якщо подивитися на шолом окремо, відкинувши особисті упередження, то дуже важко знайти в ньому політичний підтекст, расову пропаганду чи дискримінацію. Тому я досі не розумію, чому, наприклад, фристайлістка може нанести напис «Я змагаюся за Брейдена», виступати в цьому шоломі й не отримувати жодних санкцій, а я отримую дискваліфікацію.
— Друже, скажи, як це було? Тебе вчора попередили, що у разі виходу в цьому шоломі буде дискваліфікація, чи це сталося раніше? Тобто ти вже знав… Вони спочатку зробили перевірку, чи збираєшся ти в ньому виступати?
— Учора була офіційна перевірка екіпірування. Підтвердили, що він відповідає технічним правилам і що я збираюся в ньому виступати. А сьогодні, знову ж таки, після зустрічі з Ковентрі, мені вручили вже готовий документ, де було вказано, що мене дискваліфіковано.
— Ти відчував, що якби Ковентрі тебе переконала і ти погодився змінити шолом, то дискваліфікації могло не бути? Тобі давали такий шанс — мовляв, «якщо погодишся зараз, то виступай»?
— Було схоже на те, але, повторюся, документ уже був підготовлений і написаний заздалегідь.
— Якими словами ти попрощався з Ковентрі? Що вона сказала тобі, а ти — їй?
— Нічого особливого. «Дякую за розмову».
— Окей. Зараз ти маєш повернутися в селище, де в тебе заберуть акредитацію. Що далі? Залишиш селище? Які плани?
— Треба проконсультуватися. Можливо, ми проведемо сьогодні пресконференцію з детальнішими поясненнями щодо справи в CAS, я сподіваюся. А далі буде видно.
— Які відчуття зараз? Зрозуміло, що ти боровся до кінця, був твердим… Чи є пустка всередині? Відчуття, що ти зробив важливу акцію? Чи переважає жаль, що не зміг виступити на своїй третій Олімпіаді?
— У нас були чудові тренування, і я сподіваюся, що заключні заїзди ще покажуть на «Суспільне Спорт». Результати були високі. Дивлячись на сьогоднішні показники інших спортсменів, я розумію, що ми могли бути в боротьбі за медалі. У нас були всі шанси. Але нас позбавили цієї можливості. Звісно, відчувається величезна пустка. Ми готувалися до цієї Олімпіади багато років, тренувалися щодня по багато годин. Я вважаю це рішення несправедливим і неправомірним.
— Чи вбачаєш ти в цьому конкретну дискримінацію українців? Бо це вже не перший випадок заборони шолома з неполітичним висловлюванням.
— Хочеться вірити в найкраще, але поки що я поділяю думку багатьох людей: це дуже схоже на дискримінацію.
— Ти відчував величезну підтримку від українських фанатів та всієї спортивної спільноти. Маєш звернення до них чи слова подяки?
— Насправді це була величезна мотивація. Я безмежно вдячний за цю підтримку і завжди буду її цінувати. Я пишаюся сьогодні нашою нацією та нашою стійкістю.
Олександр Гливинський, член АСЖУ та AIPS