«Все добре, що добре закінчується», — напевно, з такими думками збірна України завершила свої виступи на груповій стадії Ліги націй цього сезону. Команда Сергія Реброва, яка отримала чимало критики за останні місяці, все ж вирвала позитивний результат у турнірі. Поєдинки з Грузією та Албанією, як і попередні матчі «синьо-жовтих», подарували цілий спектр емоцій та багато підстав для роздумів. Давайте ще раз поринемо думками у напружені 180 хвилин у Батумі й Тирані та підіб’ємо підсумок неоднозначної для нас Ліги націй.
Грузія – Україна
Зрозуміло, що перед останніми двома матчами стояло чітке завдання — 6 очок. Із грузинами оптимізму додавав той факт, що саме з ними була пов’язана наша єдина, на той момент, перемога у турнірі. У першому матчі у Познані Михайло Мудрик класним голом приніс важливі три очки. І тепер грузинська команда, за підтримки власних трибун, хотіла взяти реванш.
Ребров не здивував стартовою одинадцяткою на гру: у воротах Трубін, оптимальний захист на чолі із Забарним, молодий трикутник УПЛ у центрі поля у вигляді Бражка, Судакова та Шапаренка, а у нападі — Мудрик, Довбик та Зубков, який заміняв травмованого Циганкова.
З перших хвилин Грузія почала володіти територіальною та ігровою перевагою. Втім, Україна зуміла втримати перший натиск, звісно, не без допомоги Трубіна. А вже на 7-й хвилині перша хороша контратака українців завершилася голом. Мудрик полетів по флангу, накрутив захисника та зробив простріл. Подякуємо Кверквелії, який виконав за нас роботу та відправив м’яч у власні ворота. Швидкий гол — саме те, що було потрібно підопічним Реброва у той момент.
Насправді, у першому таймі нам вдалося вибудувати організований захист та проводити небезпечні контратаки. Тут варто згадати момент на 36-й хвилині, коли все той же Мудрик, який згодом стане «Левом матчу», знову завдяки швидкій атаці мав можливість оформити дубль, але Мамардашвілі врятував. Загалом, перша половина гри давала оптимізм і віру в те, що українці зможуть втримати переможний рахунок.
Проте у другому таймі все значно змінилося. Грузія набрала обертів, до яких ми, здається, не були готові. Взагалі, це наша проблема в усіх матчах цієї Ліги націй — добре грати лише в одному таймі. Хвіча Кварацхелія був на неймовірному рівні та просто тероризував наш захист. Втім, гол прийшов не від нього. Кочорашвілі завдав удару головою, з яким Трубін впорався, але проти добивання Мікаутадзе наш голкіпер був безсилий.
І, будемо відверті, останні 15 хвилин гри пройшли з думками, що нічия — вже не такий поганий результат, адже грузини не зупиняли свій натиск. Але навіть за такої гри ми були в кроці від перемоги. У компенсований час виник головний момент матчу біля воріт грузинів. Олексій Гуцуляк ударом із вбивчої позиції не зміг пробити Мамардашвілі. На добиванні зіграв його партнер із «Полісся» Олександр Назаренко, який теж не зміг переграти грузинського генія на воротах.
1:1 — гра двох різних таймів, яка знову давала приводи для критики. Тут є і питання до Довбика — від найкращого бомбардира Ла Ліги чекають більшого у збірній. І центр поля із Судаковим та Шапаренком уже котру гру натякає на те, що ці два таланти не можуть співіснувати в одній команді. Напевно, єдиний гравець, який заслужив на компліменти, — це Мудрик. Він був нашим двигуном, який не дав цій грі стати абсолютно провальною.
Албанія – Україна
Попри нічию в Батумі, Україна все ще мала можливість усе виправити в останній грі з Албанією. Ми розуміли, що нічия або поразка у Тирані означатиме останнє місце, а з ним — прямий виліт у дивізіон C. Перемога виводила нас на 2-ге або 3-тє місце у групі, залежно від результату паралельного матчу Чехія — Грузія. Для команди Сергія Реброва настав по-справжньому момент істини.
Якщо стартовий склад із грузинами не мав сюрпризів, то одинадцятка на Албанію була досить несподіваною. З перших хвилин вийшов Зінченко, який замінив Шапаренка. На позиції форварда з’явився Яремчук, а не Довбик. В опорній зоні — улюбленець публіки, Іван Калюжний. А Гуцуляк зайняв місце на правому фланзі атаки. І от уже 4 зміни в складі, які мали б дати імпульс та принести результат.
Хто б міг подумати, що перші 10 хвилин матчу будуть настільки приємними для українських уболівальників. І результат зробили саме ті гравці, яким не знайшлося місця в старті у минулій грі. На 5-й хвилині удар Яремчука заблокували, але Зінченко зреагував на рикошет і пробив в один дотик точнісінько у кут воріт. Оце так повернення у склад гравця «Арсенала»! Під час святкування він на весь світ показав футболку із номером «1000». Саме стільки днів триває повномасштабна війна в Україні. Футбол футболом, але, звісно, саме це був головний момент цього вечора.
А на 10-й хвилині українцям вдалося подвоїти перевагу. Невисокий Юхим Конопля виграв другий поверх й скинув на Яремчука, який вправно склався й ударом головою переадресував м’яч у ворота Стракоші.
Шоковані албанці не зуміли відійти від такого удару на старті гри. У першому таймі «червоно-чорні» нічого не створили біля воріт Трубіна. Україна провела, напевно, найкращий тайм у Лізі націй й тримала гру повністю під своїм контролем. І тут варто детальніше зупинитися на грі одного футболіста — Іллі Забарного. Наш центральний захисник уже вкотре показує футбол виского рівня, особливо в контексті перехоплень, вибору позиції та читання гри. А момент, коли він зробив ідеальний підкат біля штрафного майданчика суперника, взагалі, є чимось космічним.
Проте збірна України не була б собою, якби не додала ложку дьогтю у діжку меду. У другому таймі наша команда підсіла та почала грати по рахунку. Албанія вийшла після перерви зарядженою та налаштованою змінити гру. Підопічні Сільвіньо створювали небезпеку, а на 74-й хвилині заробили пенальті. Байрамі без проблем реалізував удар із позначки. І тут усі українці зрозуміли, що матч збірної знову не обійдеться без валідолу. Втім, команда Реброва на останніх хвилинах перейшла на гру у 5 захисників і, на щастя, втримала переможний рахунок.
У паралельній грі Чехія не програла Грузії, а це означає, що Україна витиснула максимальний результат в останньому турі — посіла друге місце в групі та змагатиметься у стикових матчах за вихід у дивізіон А. Суперником «синьо-жовтих» може стати Бельгія, Угорщина, Сербія чи Шотландія. Жеребкування відбудеться вже 22 листопада.
До початку Ліги націй друге місце в групі, напевно, вважалося б досить посереднім результатом. Але якщо врахувати становище, в яке команда Реброва загнала себе на цьому турнірі, то результат є задовільним. Звісно, питання щодо гри нашої збірної нікуди не зникли, але позитивне завершення Ліги націй дає віру та надію, що Україна може бути конкурентоспроможною на найвищому рівні. Попереду — відбір до чемпіонату світу-2026 у Північній Америці. Сподіваємося, «синьо-жовті» там не повторять помилок Ліги націй та будуть частіше тішити своїх уболівальників.
Владислав Уткін, магістр Інституту журналістики КНУ ім.Тараса Шевченка