Момент істини: усе про вирішальні матчі збірної України в Лізі Націй

Вже зовсім скоро національна команда проведе вирішальні матчі Ліги Націй. Виїзні поєдинки проти Грузії та Албанії визначать долю «синьо-жовтих» у турнірі та можуть суттєво вплинути на наші шанси потрапити на чемпіонат світу-2026. На кону в цих двох матчах стоїть надто багато, і ми готові розповісти вам усе, що варто знати: особливості регламенту, аналіз суперників, зміни у складі збірної України — і це лише частина того, що чекає на вас.

Про турнір

У вересні стартував четвертий розіграш Ліги Націй УЕФА. Україна, за результатами попереднього турніру, залишилася в другому дивізіоні — B. Для довідки, всього є чотири дивізіони — від A до D. Дивізіон A — для найсильніших команд, D — для найслабших. Кожен дивізіон розділений на групи по 4 команди (у дивізіоні D — лише 3).

Регламент турніру, справді, здається складним для багатьох вболівальників, особливо цього року, адже є нововведення, які ще більше заплутують картину. Ми ж пропонуємо розглянути групу України і з’ясувати, яка взагалі турнірна мотивація для нашої команди.

Отже, цього року команда Сергія Реброва потрапила до квартету B1 разом із Чехією, Грузією та Албанією. Турнір складається з 6 турів, де з кожним суперником потрібно зіграти вдома та на виїзді.

Команди вже зіграли 4 матчі, і таблиця групи виглядає наступним чином:

1. Чехія – 7 очок
2. Грузія – 6
3. Албанія – 6
4. Україна – 4.

Тепер розберімось, що означає кожне місце в групі з турнірної точки зору:

• 1 місце — пряма путівка в дивізіон A,
• 2 місце — участь у стикових матчах за місце в дивізіоні A,
• 3 місце — участь у стикових матчах за збереження місця в дивізіоні B,
• 4 місце — виліт у дивізіон C.

Як бачимо, за два тури до кінця Україна може посісти будь-яке місце, і відповідно її може чекати різна доля в турнірі. Останнє місце «синьо-жовтих» натякає, що нам потрібні лише перемоги в останніх матчах. Це дозволить нам гарантувати друге місце, а в деяких сценаріях вийти на перше. Безперечно, потрапити до найелітнішого дивізіону — це велика мета. По-перше, це престиж. По-друге, можливість боротися з найкращими збірними Європи кожен тур і набиратися досвіду.

Додатковим бонусом Ліги Націй є її зв’язок із європейською кваліфікацією до Євро та чемпіонату світу. Цього року чотири найкращі команди Ліги Націй, які не пройдуть відбір до ЧС-2026, отримають другий шанс і зіграють у стикових матчах. До речі, саме таким чином Україна зуміла пробитися на Євро-2024.

Вересневий провал та обнадійливий жовтень

А як так вийшло, що наша збірна підходить до вирішальних матчів на останньому місці? Давайте повернемося до попередніх матчів і зрозуміємо, чого очікувати від заключних поєдинків.

У вересні підопічні Реброва розпочали Лігу Націй із номінально домашньої гри проти Албанії. Українські вболівальники, які ще не встигли загоїти душевні рани після Євро, сподівалися на гарний старт у новому турнірі. Однак задовольнити бажання фанатів гравцям не вдалося. Юхим Конопля відкрив рахунок на початку другого тайму, але албанці швидко перехопили ініціативу, забили два м’ячі й вирвали перемогу.

Тиск на збірну Україну, особливо на Реброва, тільки зростав. Через кілька днів «синьо-жовті» мали шанс виправитися у виїзній грі проти Чехії. Українці додали в характері, але все-одно гольова перестрілка завершилась на користь господарів — 3:2.

Після вересневих матчів критика досягла свого піку. Задоволені не були ані тренером, ані ключовими гравцями. Але в жовтні команда, окрім турнірних завдань, мала й важливу місію — повернути довіру вболівальників. І в жовтневих матчах позитиву було значно більше. Україна мінімально переграла Грузію завдяки чудовому голу Михайла Мудрика, а з Чехією зіграла внічию — 1:1.

Зміни в заявці збірної на жовтневі матчі також не пройшли без уваги. Лідери «Полісся» – Олександр Назаренко та Олексій Гуцуляк, поповнили лави національної команди. Але головною зіркою тих матчів став опорник «Олександрії» Іван Калюжний. Ба більше, дебютант одразу ж перетворився на улюбленця фанатів, отримавши прізвисько «Супер Іван». Вони побачили в ньому «свого хлопця», який не має зіркового статусу, але справді б’ється за свою країну.

Якщо вересень був для нас справжнім провалом, то жовтень подарував надію. Будемо сподіватись, що тенденція збережеться, і листопад буде ще кращим.

Заявка збірної України

А що там зі складом збірної на матчі проти Грузії та Албанії? На що варто звернути увагу? Чи є нові обличчя? Розбираємось разом.

Почнемо із втрат. Не зможе допомогти команді вінгер «Жирони» Віктор Циганков, який досі не відновився після надриву задньої поверхні стегна. Його мав би замінити у заявці Віталій Буялський, але й той отримав ушкодження. Зміни є і серед воротарів: Андрій Лунін, через сімейні обставини, залишився в Мадриді, а його місце зайняв Дмитро Різник із «Шахтаря».

Також, заявка обійшлася без двох ветеранів українського футболу: Тараса Степаненка та Андрія Ярмоленка. Ребров, схоже, вирішив дати шанс молоді, а Тарас та Андрій можуть повернутися в команду у відборі до ЧС, але не зараз.

А тепер перейдемо до нових гравців. І тут головна персона — Єгор Ярмолюк. 20-річний півзахисник «Брентфорда» отримав дебютний виклик до збірної. Хавбек регулярно має ігровий час в АПЛ, а в матчі проти «Тоттенгема» навіть вийшов у стартовому складі. Ярмолюк цілком заслужив на цей виклик і готовий скласти конкуренцію Шапаренку та Судакову.

Зазначимо, що Калюжний, Назаренко та Гуцуляк, до яких була прикута увага у жовтневих матчах, зберегли місце в заявці. І це не може не тішити. Чи це не мотивація для інших гравців УПЛ та свідчення того, що кожен має шанс потрапити до національної команди?  

Аналіз суперників

Із командами Грузії та Албанії ми вже встигли познайомитись упродовж цього турніру. Українці отримали перше враження про обидва колективи, а тепер спробуємо детальніше розібрати наших суперників. Розпочнемо із грузинів:  саме з ними Україні доведеться зіграти перший матч.

Грузія

Грузія стала однією з головних сенсацій на Євро-2024. Команда, для якої це був перший великий міжнародний турнір, здивувала всіх та вийшла з групи. Особливо пам’ятним став матч проти Португалії, в якому Грузія перемогла з рахунком 2:0. Шлях у плейоф швидко обірвався — програли в 1/8 майбутньому чемпіону Європи – Іспанії – 1:4. Але те, що збірна гучно заявила про себе, немає сумнівів.

Головним фактором успіху команди є головний тренер — Віллі Саньйоль. Француз у статусі гравця провів багато років у «Баварії». Тренерську кар’єру розпочав на батьківщині, зокрема майже два роки тренував «Бордо». У 2017-му був асистентом Карло Анчелотті у «Баварії», і навіть один матч виконував обов’язки головного тренера мюнхенського гранда. Можна сказати, що у Грузії Саньйоль поєднав німецьку дисципліну із гарячим характером грузинів, і це дало свої плоди. З іншого боку, у Грузії виросло ціле покоління якісних гравців, які роблять роботу Віллі значно легшою.

Головна зірка — Хвіча Кварацхелія. Один із найкращих вінгерів світу показує неймовірну гру у «Наполі». У вересні був визнаний найкращим гравцем італійської Серії А. Про Хвічу можна говорити багато, але насправді у збірній він не є єдиний, хто робить результат.

До таких гравців можна віднести голкіпера, Гіоргі Мамардашвілі. Це найдорожчий воротар у світі, за версією порталу Transfermarkt – 45 млн євро. Зараз він виступає за «Валенсію», але «Ліверпуль» вже домовився про його трансфер наступного літа. І, ймовірно, в АПЛ його кар’єра вийде на абсолютно новий рівень. Неможливо забути й про ще одного футболіста — Жоржа Мікаутадзе. На Євро-2024 ніхто не зміг забити більше голів за грузинського нападника. Влітку Жорж перейшов у «Ліон» за майже 20 млн євро. І бонусом, не забуваємо про гравця «Гранади» Гіоргі Цітаішвілі, який все ще належить київському «Динамо». Така сама історія із захисником донецького «Шахтаря», Гіоргі Гочолейшвілі, який виступає в оренді за «Копенгаген».

Команда дуже потужно розпочала Лігу Націй. У вересні розгромила Чехію (4:1) та здолала на виїзді Албанію – 0:1. Проте в жовтні двічі програла Україні та, знову ж таки, албанцям – 0:1 в обох матчах. Як Грузія проявить себе в останніх матчах — велика інтрига.

Албанія

Албанія теж була учасником Євро-2024. А головне те, що вона пробилася на турнір, посівши перше місце у кваліфікації. Цим Україна, Чехія та Грузія похизуватися не можуть. На самому турнірі албанці, хоч і не змогли вийти з групи, але трохи наробити галасу вдалося. Особливо, у драматичному матчі з Хорватією, де вони вирвали нічию на останній хвилині.

До початку Ліги Націй Албанія вважалась аутсайдером нашої групи. На відміну від грузинів, у них немає зірок. До таких із натяжкою можна віднести півзахисника «Інтера» Крістіана Аслані, який поки не здобув місця у стартовому складі «нерадзуррі».

Скажемо й тут кілька слів про головного тренера. Албанію очолює 50-річний бразилець Сільвінью. Деякі досвічені фанати можуть його пам’ятати по виступах за «Арсенал» та «Барселону». Тренерська кар’єра поки не багата. До того як прийти в Албанію, Сільвінью тренував «Ліон» та «Корінтіанс», де особливого успіху не мав. Безумовно, вихід Албанії на Євро-2024 є поки головним досягненням його тренерської кар’єри.

«Червоно-чорні» зарекомендували себе командою, яка, не маючи зіркового складу, може нав’язати свою гру будь-якому супернику. Напевно, саме з Албанією пов’язані найгірші спогади України у Лізі Націй. Тим і цікавіше буде побачити, чи зможе команда Сергія Реброва провести роботу над помилками та взяти реванш у неприємного суперника.

Прогноз – справа невдячна

Важко спрогнозувати, чим завершаться обидва матчі збірної України. З одного боку, є більше оптимізму від гри з Албанією через відсутність зірок у складі опонента. З іншого боку, історія попередніх матчів показує, що Грузія є для нас більш зручним суперником. У будь-якому разі, на нас чекає важливий тиждень, по завершенню якого Україна може посісти будь-яке місце в групі. Ми вже були у такій же ситуації на Євро-2024. Перед останньою грою ми претендували на все, але, врешті-решт, залишились ні з чим. Будемо вірити, що у Лізі Націй все буде навпаки.

Владислав Уткін, магістр Інституту журналістики КНУ ім. Тараса Шевченка