Великий палац Парижа став місцем українських тріумфів. Після неймовірного камбеку, який Ольга Харлан зробила у бронзовому матчі індивідуальної першості, сьогодні наші легендарна спортсменка феєричним фінальним поєдинком довершила роботу усієї чудової четвірки українських шаблісток, здобувши перше “золото” України на цій Олімпіаді.
Півфінал з Японією: ключова заміна
Командний турнір на Олімпіаді пробігає блискавично, порівнюючи з чемпіонатом світу. Сюди кваліфікуються найкращі вісім команд за світовим рейтингом, а, отже, усе починається уже з чвертьфіналу, перемога в якому гарантує безпосередню боротьбу за медалі. У чвертьфіналі українки не мали проблем з італійками (45:37), за винятком одного моменту, про який трохи нижче.
Півфінальний матч з Японією наші провели дуже впевнено й виграли навіть з більшою перевагою, ніж чвертьфінал з Італією — 45:32.
Але у матчі був один доволі неприємний момент, який змусив похвилюватися. Після перших трьох поєдинків Україна вела 15:11. Виграли свої дуелі Ольга Харлан та Аліна Комащук (обидві по 5:3), нічиєю розійшлася з опоненткою Олена Кравацька. Однак у четвертому протистоянні матчу Олена програла Такашимі аж 2:9. Такий же провал стався у неї й у матчі з Італією, коли Кравацька програла Веккі 4:10, і рахунок з 30:25 раптово перетворився на 34:35.
У чвертьфіналі Комащук та Харлан, розгромивши своїх опоненток 6:1 та 5:1 відповідно, забезпечили нам впевнену перемогу. Цього ж разу ситуацію одразу ж виправила Харлан, уже у наступному поєдинку декласувавши Фукушиму 8:2, справу продовжила Комащук, здолавши лідерку японок Емуру 5:3.
А тоді у матч увійшла Юлія Бакастова, якою наставник українців Андреа Теренціо замінив Олену Кравацьку. Зважаючи на два згадані поєдинки одеситки для цього були підстави й, забігаючи наперед, варто відзначити інтуїцію та далекоглядність тренера. Бакастова свою дуель з Озакі виграла 5:4. Після цього Комащук і Харлан зробили все блискуче: Аліна перемогла Такашиму 5:2, а Харлан показала Емурі, що лідерство у світовому рейтингу слід доводити повсякчас — 5:1.
Французькі крики: фоновий режим
Бурхливі французькі емоції на фехтуванні у Гранд-палє сьогодні спочатку проходили повз українських шаблісток. Усе тому, що наш турнірний шлях, на щастя, оминав зустрічі з господарками Олімпіади. Відтак, у чвертьфіналі та півфіналі українські дівчата впевнено перемагали італійок та японок у супроводі зойків та криків французької публіки, але для нас це був суто фоновий режим, бо ж реагували фани не наші дії. Не відчувати на собі увесь цей шалений гул, тупіт та крик — це наче один із виявів задоволення. Як французи вміють деморалізувати суперника, добре пам’ятаю із матчу-відповіді футбольної збірної України у плейоф Кубка світу — 2014. Тоді наші хлопці увійшли до роздягальні “Стад де Франс” під стресом уже після передматчевої розминки. Що було далі — не варто й згадувати. Звісно, коли за Тебе так божевільно переживають — сили множаться у стократ.
Провал фаворитів
Але, попри таку підтримку, француженки (чинні чемпіонки світу), програли у півфіналі кореянкам і при цьому доволі однозначно — 36:45. Тож, як бачите, не завжди шаленство своїх фанів допомагає.
У матчі за “бронзу” господарки, після перших двох дуелей, вели у рахунку, однак потім японки переламали хід поєдинку, захопивши лідерство у матчі. Востаннє Франція вийшла вперед (25:23) після п’ятого бою, коли Сара Нуча виграла у нещодавнього першого номера світового рейтингу шаблі, уже згадуваної Місакі Емури 7:3. Для розуміння, після індивідуального олімпійського турніру рейтинг шаблісток очолила Бальцер, Апіті-Брюне — друга, Харлан вийшла на третє місце, а японка тепер четверта.
Поєдинок перших номерів
Саме у поєдинку поточної й нещодавньої перших номерів світового заліку й вирішувалася доля “бронзи”.
Коли Бальцер вийшла на фінальний поєдинок з Емурою, загальний рахунок був 37:40 на користь Японії (запам’ятайте цей момент). Лідерка французької команди зуміла скоротити відставання до 40:41. Публіка шаленіла, виливаючи увесь водоспад емоцій на голову японки. Але Місакі показала, що таке японський характер, абстрагувавшись від усього цього океану емоцій, який загрожував накрити її наче дев’ятий вал. І ще показала, що вона недарма очолювала рейтинг. Японка виграла чотири атаки поспіль і французька публіка з розчарування зітхнула: цього разу господарки, які виступали тут у статусі чинних чемпіонок світу, зовсім без медалей.
Фінал починає Харлан
За відпрацьованою тактикою почин у фіналі зробила наша лідерка Оля Харлан, вигравши перший удар, а за ним і перший поєдинок – 5:3. Другою вийшла наша джокерка — Юлія Бакастова. Юля спочатку трималася на рівних, однак потім поступилася Джон Хайон, загалом програвши представниці Кореї 3:7.
Комащук вступила у бій з Себін Чой агресивно, вигравши три атаки поспіль й повернувши Україні лідерство у рахунку — 11:10, а після цього ще й збільшила перевагу — 13:11. Однак кореянка рахунок у матчі зрівняла, а потім повернула своїй команді гандикап у два очки — 13:15 після трьох перших поєдинків.
Критичний момент
Найважчий момент фіналу для нас — Юлія Бакастова виграє лише одне очко у своєму поєдинку з Джон Енхе (1:5), і відставання у рахунку стає загрозливим – 14:20. Ольга Харлан одразу ж кинулася відіграватися, б’ючись за кожне очко так, як вона вміє, наче левиця. Рахунок зрівнявся 23:23. Але її недавня суперниця з бронзового матчу Себін Чой зуміла цього разу встояти перед напором грізної суперниці, вигравши дві заключні атаки поєдинку — 23:25. Усе ж після “мінус шести” — “мінус два” вже не виглядали такими безнадійними.
Агресія Комащук
І знову Аліна Комащук демонструє правильно агресію (на цьому турнірі вона фехтувала просто блискуче, можливо, найкраще за всю свою кар’єру) й скорочує відставання у матчі до одного очка. Але кореянки тримають вигідну відстань, знову виграючи два завершальні удари. За схожим сценарієм відбувається й поєдинок Юлії Бакастової з Себін Чой: українка спочатку зрівнює 31:31, потім 32:32, але Себін знову “втікає” від нас на два очки – 35:33.
На передостанній поєдинок знову виходить Аліна Комащук, яка щойно відфехтувала перед Юлією: зрозуміло, що завершувати має Харлан. Гойдалка продовжується: Аліна зрівнює — 35:35, але Джон Енхе виграє свій поєдинок і тепер перевага Кореї навіть збільшується – 40:37.
Фаворитка Великого палацу
Коли Оля вийшла на фінальний поєдинок увесь “Гран-палє” гучно почав скандувати “Ольга, Ольга!”. Власне, так само як менш ніж годину тому місцевий люд синхронно вигукував “Сара, Сара!”, коли Бальцер вийшла за такого ж рахунку і з такою ж думкою — вирівняти становище у матчі й перемогти. Тепер же французи вболівали за нашу чемпіонку. Власне, це властивість легендарних людей – навертати інших на свій бік. Це відбувається не просто так – пристрасть, щоденна важка робота і відданість спорту виливаються у виняткову майстерність на майданчику й закохують у себе всіх навколо. Бо від того, як фехтує Харлан захоплює дух й перехоплює подих.
Ударний початок, але знову “мінус 2”
Корейці спробували змінити тактику: на останній бій вийшла уже не Себін Чой, яка вже тут програвала вирішальний бій українці, а Джон Хайон. Та Олі байдуже: вона одразу пішла в атаку й трьома чіткими атаками зрівняла рахунок 40:40! Але знову та ж сама історія: щойно ми зрівнюємо, кореянки знову виграють два наступних удари й тепер від загальної перемоги їх відділяють лише три очки. Лише? Коли мова про Харлан – то це «аж три очки». На цій Олімпіаді українська фехтувальниця показує, як може витягувати, здавалося б, безнадійні ситуації, а тут — лише два бали відставання.
Кураж та чемпіонське соло Харлан
Далі на доріжці у Великому Палаці була лише Ольга Харлан. 5 виграних ударів. Один за одним. Чіткі атаки, агресивність, напір, впевненість, і, як наслідок, повна деморалізація суперниці. Уже потім під час інтерв’ю вона скаже, що, на відміну від бронзового матчу з кореянкою Себін Чой, цього разу був холодний розрахунок. Дивитися, як фехтує Оля у такі моменти — це не просто задоволення, це якийсь нереальний кайф від усвідомлення того, що ти це бачиш (немає значення де – тут, у залі, чи в онлайні). Від того, як вона переможно завдає удар за ударом, у тілі виникає незбагненний кураж. Той кураж, з яким феєрила на олімпійському майданчику наша чемпіонка. 45:42 — завершальна атака кинула в екстаз увесь імпровізований стадіон у палаці й, звичайно, всю Україну!
Тріумфальні емоції
Хотілося кричати на повні груди, сльози самі текли з очей, і те забуте відчуття великої спортивної перемоги просто розпирало груди!
П-Е-Р-Е-М-О-Г-А! Ч-Е-М-П-І-О-Н-К-И!!! Це стало правдою, в яку важко було одразу повірити. Але це так! Ми будемо повертатися у цей момент знову й знову, сьогодні й завтра, а потім ще довго, згадуючи цей тріумф. Не хочу перебрати з епітетом “легендарна”, але яке ще слово ви підберете для того, аби описати те, що здійснила Ольга Харлан та її команда — Аліна Комащук, Юлія Бакастова, Олена Кравацька тут, у Великому палаці Парижа? Це легендарно, феноменально та унікально! І ще тріумфально!
Український прапор та славень на честь Перемоги
Дівчата вибігли з синьо-жовтим прапором на переможну доріжку, обіймалися, цілувалися, закуталися у прапор: вони плакали від щастя і не могли повірити у те, що зробили. А потім Харлан, тримаючи наш стяг у руці, почала танцювати у такт “Freed from desire”, і з нею танцював увесь палац. І як інакше це назвати, як не легендарно!
І вже кілька хвилин наш національний Славень вперше пролунав у Парижі на честь української перемоги на Олімпіаді. З рукою на серці наші золоті чемпіонки співали гімн гучно й гордо. Бо з ними його співала вся нація, розкидана по світу, але об’єднана й згуртована у любові до України. І у цій фразі немає зайвої патетики чи перебільшення, бо таким тріумфом атлети здатні об’єднувати усіх українців, незалежно від протиріч, які нас часто роздирають.
Слава нашим героїням Парижа! І слава Україні!
Олександр Гливинський, АСЖУ, з Парижа для сайтів “Чемпіон” та “Українська правда”