Перші враження українського журналіста після прибуття до Токіо
Я не помилився, саме «перші». Хоч для мене Олімпіада у Токіо стане 7-ю, на якій я працюю безпосередньо з місця подій. А от, скажімо, для нашої спортсменки, представниці маунтінбайку, Яни Беломоїної ця Олімпіада – третя, для Сергія Бубки – одинадцята. Як атлет, Бубка виступив на чотирьох Олімпіадах, а як президент Національного олімпійського комітету очолює Національну команду України вже на сьомих Іграх. Але змагання у Токіо увійдуть в історію як перші Олімпійські ігри, що будуть проведені за таких специфічних умов. Перші, і я дуже сподіваюсь, останні в такому форматі.
Мені складно бути об’єктивним в оцінках готовності Токіо до Олімпіади, адже поки що бачив тут лише аеропорт, готель, а ще зміг відвідати медіа-центр. Місто мені «відкрилося» наразі крізь вікно мого покою на останньому поверсі будівлі та крізь скло автобусу. Карантин, пандемія, дистанція та тотальні обмеження. Є правила гри, які вплинули на, здавалося б, усталені умови проведення головних спортивних Ігор планети. І правила цієї «гри» поки що, на мою особисту думку, шкодять настрою та цінностям Ігор. Але ми їх визнали, прийняли й живемо у Токіо за місцевими нормами.
Шлях до японської столиці пролягав через Стамбул, і вже там, на борту літака, ми створили справжній Вавилон. Одним рейсом летіли атлети та тренери з команд Чилі, Сербії, Іспанії, Мексики, Сирії, Азербайджану, Бразилії, Швеції, Боснії та Герцеговини, Тунісу, Іраку, Білорусі, Македонії, Румунії. Це ті, кого ідентифікував за формою та запам’ятав. І усі, ще на шляху до Токіо, обговорювали єдині питання: що-хто заповнював в формулярах? Які й скільки тестів здавали? Як будуть перевіряти в аеропорту? Чи будуть затримувати і що буде, якщо на борту виявлять «підозрілих» на Ковід? Нервовим та напруженим був політ. Після приземлення легше не стало. Адже кожен, підкреслюю – кожен, хто прибуває до Токіо, незалежно від рангу чи статусу в олімпійських командах, міжнародних федераціях, керівних органах світового спорту, кожен був рівним у вимогах дотримання правил. Заповнювати формуляри, вносити дані в додатки і здавати тест на Ковід безпосередньо в аеропорту.
Ледь не кожен другий мав проблеми із завантаженням додатків або з наявністю повного комплекту необхідних документів та форм. Але до кожного в японської сторони був підхід та бажання допомогти розібратися.
Процедура оформлення, здачі тесту, очікування результату і, нарешті, доступу до паспортного контролю триває в середньому 4 години. Кожен з нас провів в аеропорту ці 4 години. І особисто мені приємно відзначити, що більшість прибулих не охрестила ці 4 години «зайвими», а вважала їх необхідними, і ставилася до цих вимог з розумінням.
Навіть не можу уявити, що відбувалося б 5 років тому в Ріо або 11 роками раніше у Ванкувері, якби поважних гостей, зіркових атлетів чи талановитих репортерів затримали на прильоті бодай на 20-30 хвилин! Якими були б погрози-аргументи на адресу господарів Ігор. Тепер все інакше. Тепер ВСЕ інакше.
Більш стримані, більш обережні в обуренні та оцінках. Більш уважні до себе та людей навколо. Готові на ізоляцію на 3 дні в номері готелю. Готові до сніданків, які запаковують в окремі ланч-бокси і які кожен має вживати наодинці у своїй кімнаті. І готові плювати, але не на правила та норми, а плювати слину в спеціальні контейнери. Наклеювати на них штрих-коди. І реєструвати їх на спеціальному порталі. А в моєму випадку, як ковтком свіжого повітря, скористатися з можливості особисто відвозити щоденно зібрані аналізи до медіа-центру. Готові працювати в унікальних умовах на перших Іграх такого роду.
І це не жертви та обмеження. Це можливості та досвід. Для кожного з нас.
Леонід Веселков, член АСЖУ та AIPS з Токіо