Протягом двох днів (22–23 листопада) понад 350 спортсменів із 15 областей боролися в Чернівцях за нагороди чемпіонату України з карате серед кадетів, юніорів, молоді та дорослих. Програма змагань включала в себе виконання ката і поєдинки куміте. З тих чемпіонатів країни, на яких мені вдалося побувати, це був абсолютно найкращий турнір каратистів з організації, проведення, а головне, за напруженням боротьби на татамі, майстерності учасників та гостротою суперництва між обласними організаціями, що входять до Української федерації карате.
Цьогорічна першість проходила всього через два тижні після 22-го чемпіонату світу, на якому відбувся справжній прорив української збірної до еліти найсильніших на планеті. І було цікаво подивитися: а які ж тили у нашої головної національної команди? Чи міцні, чи надійні, чи перспективні в плані майбутнього? В цілому на ці та інші питання, що хвилюють керівництво УФК, тренерів збірних України з різних вікових категорій, відповіді, думаю, отримані оптимістичні – і найближчий резерв, і більш дальній радують фахівців. Карате в Україні, як вид спорту, на їхню думку, розвивається в правильному напрямі, має стійку позитивну динаміку і хороші перспективи. І це, безумовно, радує, сприяє появі в регіонах нових клубів, талановитих тренерів і спортсменів, зростає між ними і конкуренція. Хоча нескорених вершин тут ще предостатньо.
Опубліковані на сайті УФК результати чемпіонату переконливо показують, як упевнено крокує по країні наш вид спорту! Переможці та призери його, як і багато учасників, живуть і тренуються практично в усіх куточках України. І цю тенденцію, яка особливо зміцнилася в останні роки, нам всіма силами слід зберегти і розвивати далі.
Що ще дуже обрадувало в Чернівцях, так це те, що, незважаючи на втому і природний спад спортивної форми після бременського турніру, чимало збірників взяли участь у чемпіонаті України. І нехай не всі вони стали тут переможцями, обмежившись попаданням в призери, їх приїзд безмірно обрадував молодих спортсменів і надав змаганням того шарму і вагомості, які просто необхідні основному і головному, на мій погляд, старту на республіканській арені. І звичайно ж, ніколи не слід забувати про інтереси глядачів, охочих насолодитися виступами саме найсильніших спортсменів. Як же часто ми бачимо в Україні зовсім іншу картину, коли перші номери збірних з тих чи інших видів спорту з різних причин і під різними приводами ухиляються від участі в чемпіонатах країни. Переконаний, в масовому плані подібного в спорті бути не повинно. І Україну абсолютно на всіх найбільших міжнародних стартах, включаючи Олімпійські ігри, першості світу та Європи, повинні представляти, насамперед, атлети, які пройшли випробування на чемпіонатах країни та зайняли на них призові місця. Спортивний і етичний принципи в переважній більшості країн світу шанують неухильно. Навіщо ж нам «винаходити» тут свій власний велосипед?
Пряма трансляція в інтернеті всього турніру і показ фінальних боїв по місцевому телебаченню (велике спасибі за це відомому чернівецькому журналісту, члену АСЖУ Георгію Мазурашу) з маленького, але дуже затишного, охайного й гостинного фізкультурно-спортивного комплексу «Олімпія» (директор Євген Дзивідзинський) дозволяють мені не особливо докладно зупинятися на ході самих змагань або окремих поєдинках. Зауважу лише, що азартних, бойових, технічних і непоступливих боїв тут було предостатньо, що перетворило турнір у чарівне і захоплююче видовище. Особливо це відчувалося тоді, коли на татамі виходили такі майстри і бійці як – Євген Мотовилін, Ярослав Горуна, Віталій Семенцов, Олександр Хахула, Сергій Ощепков, Ілля Нікулін, Назар Сенчишин, Олег Філіпович, Андрій Кохановський, Катерина Крива, Галина Мельник, Ірина Камінська , Ганна Ястребова, Анастасія Степашків (куміте), Аня Крещенко, Вікторія Афендикова, Віталій Кулик, Олексій Чижов (ката). Втім, список спортсменів і спортсменок, котрі прекрасно проявили себе на цьому турнірі, на мій погляд, значно ширший. Головного тренера національної команди України Антона Нікуліна та старшого тренера кадетської, юніорської та молодіжної збірної країни Петра Корнійчука чекає тепер нелегкий, але дуже приємний для обох наставників вибір: додати до своїх колективів атлетів, які відзначилися в Чернівцях. З новим поповненням усі наші збірні в сезоні 2015 року, впевнений, стануть ще сильнішими. І це, мабуть, головний і дуже приємний підсумок чернівецького чемпіонату України з карате.
На закінчення кілька моментів, що відносяться до турніру в цілому, і про ставлення місцевих керівників до спорту в регіоні. Часто буваючи на змаганнях різного рівня, можу порівнювати їх між собою. Минулий чемпіонат у Чернівцях, на мій погляд, вдався практично в усіх відношеннях. Його організація і проведення, спортивна складова, проживання та харчування учасників, атмосфера дружелюбності і поваги заслуговують найвищої оцінки. І за це найдобріших слів заслуговує чернівецька обласна організація УФК – президент Станіслав Золотухін і вся його дружня команда. Персонально хочу відзначити бездоганну і надзвичайно професійну роботу на турнірі доктора Наталії Дудко, яка швидко і завжди вчасно надавала допомогу учасникам змагань. Просто здорово, що є в нас такі чудові і принципові спортивні лікарі не тільки в столиці. Спасибі, Наталіє Петрівно!
Одним із найприємніших моментів на турнірі стала й присутність у залі впродовж обох днів змагань легендарного в світі карате людини – Валерія Васильовича Галана. Понад 35 років тому він був одним із тих, хто дав життя нашого виду спорту в Україні. І цю багаторічну відданість до карате він зумів передати багатьом своїм учням і послідовникам. Шанований сенсей і сьогодні в строю, продовжуючи тренувати підростаюче покоління. Треба було бачити очі призерів чемпіонату, коли медалі їм вручав Валерій Галан! Щасливіших за них на світі в ці холодні листопадові дні 2014 не було нікого! Переконаний, Валерій Васильович може принести Українській федерації карате, її керівникам (більшість із них пройшло школу В. Галана), всьому українському карате, величезну користь. Головне тут встановити зрозумілі й прийнятні взаємини…
А ось що вкрай засмутило мене в Чернівцях: жоден представник обласної та міської влади, жоден представник обласного та міського спорткомітетов не знайшов часу відвідати за два дні чемпіонат України з карате. Вражаюче, адже не кожен день, місяць і рік в обласний центр приїжджає відразу стільки людей з усієї України, шанованих тренерів і спортсменів, чиї імена добре відомі у світі. І не знайти часу (а може бажання?), хоча б на годинку зазирнути до зали, поспілкуватися з посланцями з інших регіонів країни, це не правильно. І не робить честі господарям території, на якій проводяться спортивні заходи такого високого рангу. З подібним підходом місцевих чиновників (як спортивних, так і не спортивних) за багаторічну роботу в журналістиці я зіткнувся вперше.
У Чернівцях раніше мені бувати не доводилося. Тепер знаю – це єдиний в Україні обласний центр, де немає Палацу спорту. І немає жодного спортивного залу з трибунами для глядачів хоча б на 1000 осіб. І це засмучує ще більше, ніж відсутність на змаганнях представників місцевої влади.
Київ-Чернівці-Київ
Михайло Волобуєв,
президент Асоціації спортивних
журналістів України, член НОК України
Фото: Анатолія Бойди