На 49-му чемпіонаті Європи з карате WKF, який пройшов у Тампере (Фінляндія), збірна України досягла видатного успіху: в активі нашої команди чотири медалі – одна срібна і три бронзові. При цьому варто врахувати, що за всю історію участі українських каратистів у чемпіонатах Європи Україна зуміла завоювати до нинішнього року всього дві нагороди. Такий прорив у результатах наших майстрів карате став показником системної планомірної роботи Української федерації карате (УФК), яке зуміла подолати багаторічні розбіжності й конфлікти й налагодити стабільну та прозору діяльність. І ця злагоджена, добре організована і дружня робота Правління УФК логічно стала приносити плоди.
На татамі в Суомі
У чемпіонаті Європи 2014 взяли участь 480 спортсменів із 44 країн континенту. Конкуренція на арені Hakametsa Sports Hall в Тампере була дуже високою. І українці спочатку аж ніяк не входили до числа фаворитів – на тлі грандів Італії, Туреччини, Франції, Німеччини, Іспанії.
Національна збірна України була представлена 15 спортсменами. У чоловіків виступали: Олег Филипович , Олександр Хахула, Станіслав Горуна, Ілля Нікулін, Ярослав Горуна (всі – Львів), Євген Мотовилін, Олександр Дожук, Валерій Чоботар (усі – Чернівці), Сергій Бігун (Київ). У жінок билися: Катерина Крива (Львів), Жанна Мельник (Київ), Аніта Серьогіна (Іллічівськ), Ірина Зарецька, Анжеліка Терлюга, Анна Крещенко (усі – Одеса). За винятком Ані Крещенко, яка виступала в ката (комплекс прийомів), усі наші бійці змагалися в куміте (поєдинках).
Напередодні турніру головний тренер національної збірної України Антон Нікулін не приховував, що основні медальні надії пов’язані з визнаними лідерами команди – Анітою Серьогіною, на рахунку якої європейське золото (Будапешт – 2013) і срібло (Тенеріфе – 2012) і Станіславом Горуною, який у нинішньому сезоні блискуче виступив на ряді великих міжнародних турнірів. Хороші шанси також традиційно мали досвідчені Жанна Мельник та Євген Мотовилін. Певні очікування були і щодо чемпіонки світу 2013 року серед молоді Ірини Зарецької, проте у неї були проблеми зі спиною, до того ж 18-річна спортсменка дебютувала на дорослому чемпіонаті Європи.
Як і на будь-якому турнірі вищих досягнень, успіх залежав від багатьох факторів, серед яких була і фізична форма, і психологічний настрій, і досвід, і методична підготовка, і турнірна сітка, і настрій суддів, і елементарне везіння.
Всі ці фактори по-різному позначилися на виступах наших каратистів. Але загальний підсумок перевершив найсміливіші очікування. Стас Горуна (до 75 кг) впевнено дійшов до фіналу, перемагаючи суперників із розгромними рахунками. У фіналі йому протистояв італієць Луїджі Буза, дворазовий чемпіон світу і дворазовий чемпіон Європи. Титулований суперник із великим побоюванням провів схватку проти українця і виграв з мінімальною перевагою (2:1) за рахунок тактичної хитрості.
Аніта Серьогіна (до 61 кг) третій чемпіонат Європи поспіль завершила з медаллю – цього разу бронзовою, склавши повний комплект. Поступившись Ані Ленард з Хорватії (яка стала чемпіонкою), Аніта через утішні схватки зуміла завоювати бронзу.
Такий же шлях у Тампере пройшла і Жанна Мельник (до 55 кг), яка програла на старті чемпіонату Дженіфер Варлінг з Люксембургу (згодом завоювала срібло), а потім через втішні бої здобула головну поки нагороду у своїй кар’єрі.
А потім Аніта і Жанна в компанії з Анжелікою Терлюгою та Іриною Зарецькою в командному куміте в умовах тяжкої турнірної сітки перемогли команди Англії, Угорщини, Іспанії та Франції і стали бронзовими призерками. Наші дівчата у рівній боротьбі поступилися тільки майбутнім чемпіонкам – команді Туреччини.
На високі турнірні позиції зуміли піднятися Євген Мотовилін (понад 84 кг, 5-е місце) і Катерина Крива (до 50 кг, 7-е місце).
У загальнокомандному заліку Україна посіла 12-е місце (серед 23 країн, які здобули медалі). Але важлива не тільки приємна статистика. Наша команда показала хороший потенціал. За сприятливих розкладах і повної реалізації всіх можливостей українські каратисти здатні істотно поліпшити свої досягнення і успішно виступити на листопадовому чемпіонаті світу в Німеччині.
Варто відзначити , що обстановка в залі навколо української делегації спортсменів була найтеплішою і позитивною. Після вдалих боїв наші триразово скандували «Слава Україні! Героям слава!», і зал аплодував. А представники Росії в неминучих діалогах на болючу тему винувато говорили: «Ми не такі, не думайте. Ми дивимось канал «Дождь»… »
Розбір фінських польотів
Президент УФК Сергій Левчук не приховував своєї радості з приводу виступу збірної України в Тампере. Серед факторів, що визначили успіх, він виділив системну роботу федерації, яку вдалося налагодити за останні роки. «Коли впроваджений чіткий і прозорий принцип відбору спортсменів до складу національної збірної, коли виключений волюнтаризм, блокуються місницькі інтереси, коли на турнір потрапляють тільки ті атлети, хто переміг у спортивній конкуренції, а не ті, хто знайшов кошти для участі – тоді і приходить результат», – зазначає глава УФК.
За словами Левчука, дуже важлива і система підготовки спортсменів у клубах, і взаємодія головного тренера збірної з персональними тренерами спортсменів. При всіх неминучих амбіціях і різних поглядах на якісь моменти присутність на зборах і на чемпіонаті особистих тренерів позитивно вплинуло на виступи бійців. Олександр Тонкошкур (тренер Аніти Серьогіної), Андрій Білоскурський (тренер Жанни Мельник), Денис Морозов (тренер Ірини Зарецької), Ігор Богдан (тренер Катерини Кривої) по праву поділяли радість головного тренера збірної Антона Нікуліна (він же тренер Стаса Горуни) після перемог своїх вихованців.
Позитивно впливає й те, що в національній збірній сформований основний кістяк, спортсмени знають свої цілі і завдання і планомірно готуються до їхньої реалізації. Але при цьому є найближчий резерв – на випадок травм, хвороб, інших обставин. І до того ж лідери чудово знають, що місце в збірній нікому не гарантовано: у разі зниження форми завжди знайдеться заміна. Це теж мотивує.
«Головна ж наша біда сьогодні – фінансова, – зітхає Сергій Левчук. – УФК постійно в пошуку коштів, шукає спонсорів і підтримку, де тільки можливо. Цього року держава в особі Міністерства спорту поки не перерахувала нашій Федерації ні копійки. А мова ж іде про єдиний вид карате, офіційно визнаний Міжнародним олімпійським комітетом, який претендує на включення до олімпійської програми. Водночас наші суперники мають від своїх держав величезну підтримку. Наприклад, турецька федерація щорічно отримує 3 млн. євро. Бюджети французької, італійської, німецької Федерацій не поступаються одному з головних своїх конкурентів. Ми ж тримаємося лише на ентузіазмі тренерів, спортсменів і функціонерів. І їхній безмірній відданості чудовому виду спорту, яким є карате».
Курс на Баку
Президент УФК розглядає успішний виступ на чемпіонаті Європи, як етап у підготовці до головних стартів поточного і майбутнього сезону. У листопаді в Бремені (Німеччина) пройде чемпіонат світу. Поки в скарбничці України немає нагород на подібному турнірі, але підстави для оптимізму після Тампере досить реальні.
У березні 2015 року в Стамбулі відбудеться наступний чемпіонат Європи. А основною подією дворічного циклу стануть перші Європейські спортивні ігри, які пройдуть у червні 2015 в Баку. Попадання карате до програми Ігор багато в чому пов’язане з тим, що це буде прощальний турнір найтитулованішого каратиста сучасності азербайджанця Рафаеля Агаєва. Увага до карате на Іграх у Баку гарантовано буде величезною. А для потрапляння на турнір необхідно завоювати призові місця на найближчих чемпіонатах світу та Європи. Ось це і є стратегічне завдання для найсильніших каратистів України.
«Президент Всесвітньої федерації карате (WKF) Антоніо Еспінос у Тампере привітав мене і збірну з успіхом на чемпіонаті Європи. І зазначив серйозний прогрес щодо розвитку карате в Україні, – говорить Сергій Левчук. – Дуже хотілося б, щоб у нього були підстави для привітань і на наступних великих змаганнях», що проводяться цією поважною у світі організацією.
Ігор Левенштейн,
прес-аташе УФК