Від “Золотих воріт” – до Олімпіади в Лондоні

Лише два тижні прошло з дня закриття пекінської Олімпіади, а спортсмени і тренери вже почали серйозну підготовку до стартів ХХХ літніх Олімпійських ігор, які пройдуть через 4 роки на Туманному альбіоні. І серед учасниць традиційного Київського міжнародного шпагового турніру серед юніорів “Золоті ворота” ми напевно побачимо немало тих, хто в 2012 році вийде на олімпійські фехтувальні доріжки Лондона. Про ці популярні змагання, що ось вже багато років збирають на початку вересня в столиці України сильних юних шпажисток світу, а також про положення справ в цьому вигляді жіночого фехтування в країні і піде мова в бесіді нашого кореспондента із заслуженого на тренера України Дмитра Рейзліним.

– Хотілося б почути від вас, Дмитре Ігоревиче, оцінку виступу українських майстрів клинка на Олімпіаді в Пекіні?

– Якнайповнішу оцінку виступу фехтувальників в Китаї дадуть, зрозуміло, головний тренер збірної Вадим Гутцайт і старші тренери збірної по кожному виду зброї. На мій погляд, на найвищу похвалу заслуговує лише команда шаблістів, в неймовірно складному суперництві з трьома головними фаворитами олімпійського турніру що завоювала золоту медаль. Те, що зробила зовсім ще юна дружина Валерія Штурбабіна, викликає захоплення. І ця перемога означає дуже багато що для всього українського фехтування.
А ось останні наші майстри в Пекіні, на жаль, явно підкачали. Чому так вийшло? Відповісти на дане питання краще всього зможуть лише самі учасники і їх наставники. Відносно ж невдалого виступу шпажистки Яни Шемякиной, то львів’янка, думається, підійшла до Олімпіади далеко не в кращій своїй психологічній і фізичній формі. Її потенціал значно вище показаного нею результату. Чи зуміє Яна, заспокоївшись і зробивши правильні виводи, повністю реалізувати себе на доріжці покаже час. Чемпіонка Європи 2006 років ще досить молода і все, як мовиться, в її власних руках.

– Ви є сьогодні старшим тренером молодіжної збірної України по жіночій шпазі. Почалося нове олімпійське чотириріччя. Яким воно бачиться вам?

– Ці чотири роки обіцяють бути надзвичайно цікавими і насиченими. Вважаю, вони стануть для всіх нас успішнішими, ніж попередній період.

– Перехід з юнацького в дорослий вигляд спорту завжди непростий. Може бути через це на якомусь етапі і пригальмували наші лідери?

– Спочатку політика тут складається таким чином, що реально на державному рівні юнацьким фехтуванням майже ніхто не займається. До нього мало кому є справа. Цікавлять дорослі, зовсім трохи юніори і абсолютно осторонь залишаються кадети. У цьому і криється причина невдач в шпазі. Та і не тільки в ній. До того ж не переконливо працюють тренери на місцях. У якійсь мірі виключення сотавляєт ситуація в Львові, де успішно працює Андрій Орліковський. Що міг, робив і я. Хоча дуже важко, займаючись з дорослими, приділяти досить уваги кадетам. Зараз є видимими цікаві дівчатка в Києві, Харкові, Дніпропетровську. З інших міст приплив в збірну вельми мізерний.

– Ваш відхід із старшого тренера дорослої збірної по жіночій шпазі на старшого тренера юніорської команди – це самостійний і тимчасовий крок? Або був якийсь конфлікт?

– Конфлікту жодного не було. Сам написав заяву. У скрутну хвилину кидати команду, себе не поважати. Але у мене важко захворіла дружина. Тому я і не зміг досить часу приділяти команді, особливо виїжджати з нею з країни.

– Чи цікаво Вам проводити більше часу з молоддю?

– Скажімо, з нинішнім складом юніорсокй збірної мені, якраз, щільно і не довелося працювати. Часу не було. Тепер я повернувся в зал. І своєю командою ми, наприклад, виграли останню спартакіаду школярів в Львові. У особистому заліку зайняли 1-і і 2-і місця, а в команді – 1-е місце. Ці перемоги несподівано доставили радість. Крім того, у мене на підході до основного складу збірної України син – Ігор. Зараз він 4–5-й номер. Моя дівчинка з Тернополя Олена Крівіцкая, яку я веду, дуже перспективна. Прагну почастіше висмикувати її до Києва. А ось вибір нового старшого тренера жіночою збірною по шпазі, вдалим не вважаю. На мій погляд, у нього не досить тренерського досвіду, щоб працювати з національною командою. Більш того, абсолютно не правомірно, що в олімпійський рік старший тренер по вигляду зброї на 5 місяців кидає команду і виїжджає працювати за рубіж. Жодні матеріальні проблеми подібного кроку не виправдовують.

– У останній нашій зустрічі після невдалого виступу на першому молодіжному чемпіонаті Європи ви говорили про можливі зміни в юніорській збірній по шпазі. Щось тут змінилося?

– Ви розумієте, жоден наставник, навіть старший тренер, не має тут карт-бланшу. Будь моя воля, підключив би до складу кадетів. Але існує давно відлагоджена система відбору – це закон. Більш того сьогодні діє та, яку я і склав раніше, що не дозволяє залучати їх в збірну. Але проходіт час, ситуація міняється. І деякі дівчата, що входять сьогодні в збірну, не показують високих міжнародних результатів. Безумовно, Котить Блохина і Оля Задорожная, які зараз не прогресують, великі трудяги. І з часом вони обов’язково покажуть результат. Але стабільно сильного фехтування у них доки немає. Як немає і особливої конкуренції.

– Чи побачимо ми їх на “Золотих воратах”, проходящих 6 вересня в Києві?

– Звичайно. Всі найперспективніші дівчатка, що народилися до 1989 року, в них братимуть участь. Всього у нас є 20 місць. Як організатор я залишаю за собою 8 місць, які отримають наші місцеві дівчатка. Змагання проходіть в двох великих залах Національного університету фізичного виховання і спорту, що знаходиться в самому центрі Києва біля метро “Республіканський стадіон”.

– Чи правда, що це Ваш найулюбленіший турнір?

– Це правда. Зараз я вже став трохи пожорсткіший, розумніше – за все не хапатимуся сам. Коли два сезони назад “Золоті ворота” стали етапом Кубка світу, була просто катастрофа. Адже вимоги FIE дуже жорсткі і їх величезне коллічество. На щастя, тепер я вже практично все їх знаю. І багато колишніх труднощів викликають лише посмішку.

– Торішні змагання були вельми показними. Чи чекаєте Ви, що і нинішній турнір буде настільки ж солідним по складу, адже із закінчення Олімпіади в Пекіні прошло так мало часу?

– Наші змагання користуються заслужену на популярність. Особливо серед будуших олімпійців. Не сумніваюся, що і на цей раз до нас приїде багато команд. Не забувайте, починається відлік часу до Олімпіади в Лондоні. На сьогоднішній день вже відомо, що великим складом прибуде Росія, вперше чекаємо Грецію. Також свою присутність підтвердили шпажистки Німеччини, Франції, Угорщини, Польщі, Австрії, Ізраїлю, Естонії. Під питанням доки залишаються команди Італії, Чехії і США, провідні в цей же період збори національних збірних. Чекаємо порядка 12–15 команд.

– А можна сказати, що наш турнір відкрив ворота у великий спорт багатьом перспективним фехтувальникам?

– Так і є. Ще коли ми починали турнір, то довго дискутували, підбираючи йому назву. Думали спочатку назвати його “Київський меч”, “Київська шпага”. “Золоті ворота” – моя пропозиція. І, здається, воно вийшло вдалим і символічним. Це дійсно ворота у великий спорт! Тим паче, що тепер саме наш турнір відкриває серію Кубків світу, і є першим в новому олімпійському циклі.

– Великий і маленький спорт не можливий без стабільного фінансування. Яка ситуація з цим в Києві?

– Більше 10 років ми проводимо “Золоті ворота”. Статус турніру поступово зростав, змагання набирали звороти. І перетворилися сьогодні на найбільшу подію українського і міжнародного юніорського фехтування. Нам дуже допомагають Павло Гайдай і компанія “Автологістика”. Що б хорошого я про нього не сказав, цього буде мало. Якби у нас підприємці хоч на 10 % були схожими на Гайдая, Україна була б як Швейцарія, а можливо і ще краще. Крім того допомагає і мій рідний брат – Володимир, керівник Соломінськой будівельній компанії. Коли ж турнір став етапом Кубка світу, нам почав допомагати і президент Федерації фехтування України Сергій Міщенко і його компанія “Ілта”. Саме на всіх цих людях і тримається сьогодні турнір.

Будемо раді бачити на нім любителів фехтування. Сподіваємося, як і завжди, “Золоті ворота” відкриють нам нові імена. І серед них обов’язково будуть олімпійці 2012 роки.