Знаєте, цей День тренера України ми зустрічаємо не тільки з радістю та гордістю за наших видатних фахівців, які готують чемпіонів і призерів великих міжнародних змагань, а також наставників, які продуктивно працюють з юними спортсменами, але й з певним сумом.
Зараз вже не багато згадають, що ініціаторами запровадження такого свята в Україні на державному рівні були саме спортивні журналісти. І першим питання про те, що українські тренери заслуговують на окреме державне відзначення, був Сергій Степанович Савелій, світла йому пам’ять. І це вже другий День тренера України, який ми відзначаємо без нашого неповторного колеги.
А, в 2020 році, ми одночасно зі Степановичем опублікували на сайті АСЖУ своє бачення ситуації та свої пропозиції що до запровадження офіційного свята тренерів в Україні. Нас почули й до нас прислухалися. Спочатку на рівні НОК України, а згодом і в Міністерстві молоді та спорту України. Були певні суперечки щодо святкової дати, але то вже неважливо.
Головне, що в підсумку, з’явилося подання до Президента України Володимира Зеленського, який своїм Указом від 21 червня 2021 року затвердив дату 19 липня, як День тренера України. Саме цього дня 1996 року Україна вперше взяла участь в літніх Олімпійських іграх як незалежна держава та самостійна команда. Так, що для нас – спортивних журналістів, День тренера – це день гордості.
А ще це данина пам’яті людині, яка рішуче виступила проти того, щоб це свято було неофіційним і щоб тренерів вітали саме в той день, який запропонували за паребриком. І Серій Степанович Савелій, який пішов у вічність 11 травня 2024 року, дуже пишався цим нашим спільним досягненням. Ну й ніхто не заперечуватиме, що Степанович з притаманним тільки йому вражаюче неповторним колоритом завжди прославляв наших тренерів, відзначаючи їх визначну роль удосягненнях українських спортсменів. Але Сергій Савелій точно був би проти того, щоб ми зараз сумували.
Тому закликаю Вас із радістю віддати шану усім спортивним тренерам України. Вони, попри всі негаразди, складнощі та недостатню оплату своєї праці віднаходять юних зірочок та запалюють їх на світовому спортивному небосхилі. Вони є головними творцями того дива, яке дарують нам їх учні. Вони не знають відпочинку. Вони постійно думають про те, що потрібно покращити та вдосконалити. Вони не плачуть і не жаліються, а заспокоюють і додають психологічної впевненості своїм підопічним. Іноді Вони лагідні, а іноді – жорсткі й навіть безжальні. Та лише Вони знають, що потрібно зробити для її Величності – Перемоги. Їм, як нікому, потрібно побажати здоров’я, адже ця праця забирає стільки нервових та психологічних сил, що потім, безумовно, дається взнаки. Їм потрібно побажати удачі, яка також відіграє велику роль у великих досягненнях. Їм потрібно побажати натхнення, витримки та віри в те, що їх праця потрібна, корисна та надзвичайно важлива. Вони разом із своїми учнями прославляють нашу Україну й формують її позитивний імідж у світі. Вони гідні того, щоб не тільки сьогодні на їх адресу лунали слова подяки, їх відзначали, їх нагороджували. І сподіваємося, що після завершення війни їх видатну роль оцінять не лише святковою датою та гарними словами, але й матеріально.
А всім спортсменам від маленьких до видатних я щороку не втомлююся нагадувати, щоб не забували про своїх тренерів і завжди пам’ятали тільки гарне. Адже негативних емоцій і вражень нам у цей важкий час і так вистачає.
Ну й, безумовно, що не тільки тренери в свій святковий день, але й кожен українець повинен подякувати нашим захисникам і захисницям за можливість вільно думати, дихати, творити й займатися улюбленою справою.
ЗІ СВЯТОМ ВАС, ТРЕНЕРИ УКРАЇНИ! СЛАВА УКРАЇНІ! Дякуємо ЗСУ!
Юрій Ілючек, член Правління АСЖУ