Доповідь про поточну ситуацію в Україні на засіданні Виконкому AIPS Europe У Відні (03.10.2024)
Ситуація незмінно складна
Ситуація в Україні залишається напруженою й важкою, оскільки війна триває. Бомбардування продовжуються щодня у різних регіонах України – може змінюватися місце, але, на жаль, ракети або дрони з бомбами атакують Україну щодня. В Україні постійно виникають масштабні трагедії.
Трагедії у Києві, Полтаві та Львові
За останні три місяці – із того, що ви могли чути – пряме влучання ракети у дитячий госпіталь у Києві. Це сталося на початку липня. За збігом обставин, який можна назвати щасливим, у госпіталі загинуло лише 2 людей, але було фактично знищено усю дитячу лікарню. Того ж дня в іншому районі Києва ракета знищила цілий під’їзд – загинуло 15 осіб. Загалом 8 липня 2024 року у Києві загинуло 33 людини. Було пошкоджено 129 будівель.
На початку вересня дві балістичні ракети влучили в Інститут зв’язку в Полтаві – загинуло 55 осіб. А через два дні російські ракети прилетіли у центр Львова, знищивши не лише історичні пам’ятки ЮНЕСКО, але й забравши життя 7 людей. Найбільш жахлива трагедія цього бомбардування – із сім’ї з п’ятьох осіб вижив лише батько, втративши свою дружину та трьох доньок.
Ситуація, на жаль, незмінна: війна триває 953 дні (якщо говорити про повномасшабне вторгнення росії) або більше 10 років від початку окупації Криму. Росіяни намагаються поцілити у енергетичні об’єкти, щоби позбавити українців світла. Але, як бачите, також постійно атакують мирних цивільних. Невідомо якою буде зима для українців, яким через знищені енергетичні об’єкти загрожує відсутність світла та тепла у домівках.
Вересень став першим місяцем щоденних атак дронів- «шахедів» (безпілотників): за місяць по Україні було випущено 1 339 БПЛА, з яких 1 107 збили українські ППО. Щодня українські міста атакують від 50 до 100 безпілотників. І приблизно раз на місяць російські збройні сили організовують масований ракетний обстріл України, коли росіяни випускають 100 ракет одночасно. Крім того, щодня над Україною також випускається певна кількість ракет.
Контрнаступ України
Як протидія російській агресії 6 серпня Україна здійснила контрнаступ на територію Росії – у Курській області. Наразі українська армія контролює на території росії близько 100 населених пунктів. 2 вересня в інтерв’ю NBC News президент Зеленський сказав, що Україна утримуватиме території в Курській області протягом невизначеного часу, це частина плану перемоги.
Атлети продовжують гинути
У результаті військової агресії росії загинуло вже понад 500 атлетів. Від жовтня минулого року втрати українських атлетів зросли на більш як 100 осіб. Зокрема цього року загинув дворазовий чемпіон Європи, учасник Олімпійських ігор у Ріо (четверте місце), важкоатлет Олександр Пелешенко. Він був військовим.
Виступ України на Олімпіаді
На Олімпіаді у Парижі спортивна делегація України налічувала 140 атлетів. Українські атлети здобули 12 медалей (3 золотих, 5 срібних та 4 бронзові), посіли 22-ге загальнокомандне місце.
Росія та Білорусь, як команди були відсторонені від участі в Олімпіаді. У статусі нейтральних атлетів на Олімпіаді виступили 15 атлетів з росії та 16 з білорусі – це офіційні дані Міжнародного олімпійського комітету. Україна продовжує займати активну позицію у питанні недопущення до змагань російських атлетів, які підтримують війну або не виступають проти неї. Саме через апеляцію України та звернення уваги МОКу на позицію російських атлетів багатьох із них було недопущено до Олімпіади.
Українські спортивні медіа під час війни
Українські спортивні медіа, незважаючи на воєнну ситуацію продовжують працювати, хоч, як я і казав на Конгресі AIPS, 50 наших колег перебувають на службі у Збройних Силах. За останнє літо ще двоє спортивних журналістів було мобілізовано. Однак колеги висвітлюють український спорт. На сьогодні у всіх видах спорту тривають національні змагання, які призупиняються у момент повітряних тривог. Ситуація складніша у регіонах, які поруч з лінією зіткнення – на Сході та Півдні, де тривоги дуже часто. Постійно під обстрілом Харків (там змагання не відбуваються). Але змагання відбуваються, скажімо, у Полтавській чи Дніпровській області, де тривоги також дуже часто.
Робота триває
Українські медіа продовжують писати і дуже багато матеріалів готують про те, як спорт існує, живе, виживає в умовах війни. Також про те, як українські елітні атлети готуються до змагань – в Україні та за кордоном, долають кожного разу довгий шлях з України потягом, автобусом чи автомобілем до сусідніх країн, де потім літаком долають уже решту дистанції. Як правило, це все займає щонайменше годин 14-16, якщо подорож, скажімо з Києва і все виходить чітко за графіком. А зазвичай уся дорога в Європу забирає 24 години. Як скажімо моя зараз до Відня, куди до війни я міг долетіти за 2 години з Києва.
Заклик до європейських колег про співпрацю
На жаль, європейські колеги не особливо зацікавилися моєю пропозицією замовляти такі матеріали в українських колег, що могло б підтримати наших колег у важкий час. Відтак я звертаюся з такою пропозицією знову – є чимало відомих атлетів, олімпійських чемпіонів та призерів, які бачили жахіття війни і потім виступали на найвищому рівні.
Унікальні історії українських атлетів
Як скажімо, срібна призерка Олімпіади у Парижі борчиня Ірина Коляденко, яка у 2022 році пережила російську окупацію у рідному Ірпені біля Києва, а її квартиру, яку вона отримала за бронзу у Токіо, зруйнувала російська армія.
Або олімпійська чемпіонка у стрибках у висоту Ярослава Магучіх, яка змушена була швидко евакуюватися з рідного Дніпра, коли російська армія почала наступ і різко виступає проти війну, постійно роблячи гучні заяви проти війни. Цими днями, разом з іншими олімпійцями, Ярослава відвідувала поранених українських бійців у Київському військовому госпіталі, показувала їм свою медаль, даючи можливість потримати та сфотографуватися з «олімпійським» золотом, що дуже підіймає дух та настрій важкопораненим, які втратили на війні свої кінцівки.
Або ж олімпійська чемпіонка й бронзова призерка Парижа-2024 з фехтування Ольга Харлан, котра родом з Миколаєва, який у перший рік війни росія нещадно обстрілювала ракетами, а 2023 року Ольгу дискваліфікували через те, що відмовилася потиснути руку росіянці після поєдинку.
Історій є чимало, ці історії унікальні і вони дозволяють читачеві побачити, як українські атлети та українські люди переживають жах війни, яка відбувається всередині Європи зараз у 21-му столітті.
Сподівання на співпрацю
Відтак я звертаюся до вас із закликом підтримати українських колег і водночас підтримати країну й націю, яка не дозволяє здійснити геноцид проти себе, бореться за своє існування і за свою свободу. Підтримати у спосіб, який доступний журналістам – розповісти реальні історії життя у спорті.
З великою повагою до вас колеги та із готовністю до співпраці,
Олександр Гливинський,
Президент АСЖУ, член Виконкому AIPS Europe