Олександр Віталійович за рішенням розширеного Правління нашої громадської творчої організації, що пройшов у скайповом і телефонному режимах 3–5 листопада, буде виконувати обов’язки президента АСЖУ до найближчого з’їзду. Його проведення планується на початок наступного року. Про більш точну дату і форму організації найважливішого для всіх нас заходу буде повідомлено на нашому сайті пізніше.
На мій погляд, кандидатура нового керівника Асоціації спортивних журналістів України дуже вдала – Олександр молодий (44 роки), енергійний, комунікабельний, патріотичний, і найголовныше – він чудовий журналіст, який прекрасно знає роботу ЗМІ. З випускником Львівського університету я знайомий понад 20 років. А які серйозні, цікаві футбольні програми робив він на різних телеканалах країни. Імпонує мені й бажання Олександра Гливинського не обмежуватися тільки телевізійною тематикою – останнім часом він усе частіше й успішно співпрацює як автор в пресі. Чимось цей момент нагадує мені зараз мою журналістську юність: залишивши роботу на флоті, я прийшов до редакції «Новин» Київської студії телебачення. Це за нею пішли – «Юный ленинец», «Комсомольское знамя», «Радянська Україна» і тощо.
Основним місцем роботи нашого колеги сьогодні є Українська Асоціація Футболу (УАФ), де вже кілька років він обіймає відповідальну посаду – прес-секретаря національної збірної України. І на мій погляд, справляється з нею чудово. Стверджую це після регулярного спілкування з керівниками УАФ, збірної і колегами, які висвітлюють футбольну тематику на постійній основі. Завжди з нетерпінням чекаю нестандартних, гострих і гарячих прес-конференцій, що проводяться О. Гливинським з Андрієм Шевченком і його штабом, збірниками та іншими футбольними людьми України.
Свідомо тут докладно зупинився на особистості Олександра Віталійовича: хочу, щоб члени АСЖУ (особливо в обласних організаціях – у столиці він добре відомий не тільки в журналістських колах) краще пізнали мого наступника. Я щасливий, що переважна більшість учасників розширеного Правлінні Асоціації спортивних журналістів України підтримали мою кандидатуру.
Саме Олександра я запропоную з’їзду обрати головою нашої творчої організації. І абсолютно впевнений в тому, що він добре впорається з цим дуже непростим громадським навантаженням. А поки ми разом будемо ділити його навпіл.
Хочу особливо підкреслити, що до З’їзду вся оперативна робота – вступ нових членів, збір членських внесків в АСЖУ і АІПС, проведення інших заходів залишаються на мені і членах моєї команди.
А тепер про причини, які змусили мене після 20 років керівництва АСЖУ піти на такий крок: в Україні вже давно не здивуєш нікого онкологією, раком і іншими складними і дуже неприємними хворобами. Разом із родиною, лікарями, вами колегами, різними спортивними федераціями та організаціями, численними друзями я намагався побороти цю хворобу. Іноді з великим успіхом, частіше ні. Виснажлива боротьба проходила зі зміним успіхом. Вважаю, що я великий везунчик, адже перша моя ходка на Ломоносова в Інститут раку відноситься до 1995 року. Потім були інші подібні ситуації. Все вкрай загострилося два роки тому: боротьбу за мене вели й ведуть багато чудових людей. І я назавжди буду всім їм вдячний, особливо лікарям і родині.
Хто знає мене, може не сумніватися, ми все будемо битися до останнього. Однак настав час всі сили (а їх залишається все менше й менше) спрямувати виключно на боротьбу з недугою…
На розширеному Правлінні АСЖУ було розглянуто чимало поточних справ організації, і прийнято по них рішення. Найважливіші з них стосувалися нашого 20-річчя, майбутнього з’їзду, нових карток членів АСЖУ на п’ятирічний термін (2021–2025 рр.), обміну карток АІПС на дворічний період (2020–2021 рр.). Усі заходи, пов’язані з 20-річчям АСЖУ, остаточним підбиттям підсумків за 2018 рік відкладено до кращих часів.
Серйозні корективи внесені в організацію і проведення наших традиційних журналістських конкурсів – вони будуть компактнішими, з меншою кількістю номінацій і переможців. Так на 2019 рік вирішено залишити такі номінації: ТОП-10 атлетів України, кращий тренер, краща команда», «Краще спортивне ЗМІ країни», головна наша журналістська нагорода року «Приз імені Ігоря Засєди «За честь і достоїнство в спортивній журналістиці». Чекаємо пропозиції, друзі, до 10 грудня.
Шановні колеги, ми разом! І це найголовніше. Життя продовжується!
Михайло Волобуєв, президент АСЖУ,
член Національного олімпійського комітету України, член АІПС