Як же можна не закохатися в цей феноменальний Амстердам?! Невичерпна енергія червневого сонця, помножена на освіжаючу вологу від неосяжного лабіринту хитромудрих каналів – здається, що в цьому неповторному повітрі витає сама Пані Свобода.
Помаранчеве небо, помаранчеві тата, мами, діти. Несамовитий, яскраво-оранжевий стадіон, стартовий матч європейської першості і наші футболісти, готові кинути виклик цій шаленій, потужної вируючої махині. Десь це все вже було.
Дежавю з дитинства? Однак! Малюки, що з’явилися на світ в нескінченно далекому 1988-му, вже досягли віку Христа. І наша команда, нехай виступала під іншим гербом і іншим прапором, яка виходила на поле під звуки іншого гімну. Але поза всякими сумнівами – Наша, що складалася переважно з українських гравців, керована великим українським Тренером Валерієм Лобановським. Тоді збірна СРСР перемогла майбутніх чемпіонів, Летючих голландців з Гуллітом, Райкардом і Ван Бастеном: все вирішив гол закарпатського киянина Василя Раца.
Сьогодні вашому покірному слузі довелося зустріти інших героїв того матчу – Олег Валерійович Протасов, Олексій Олександрович Михайличенко і Анатолій Васильович Дем’яненко мирно обідали за столиком затишного ресторанчика на головній площі Амстердама.
Не сміючи заважати трапезі, вдалося поставити нашим заслуженим футболістам одне запитання на ходу, коли вони вже прямували в готель:
– Ви згадували сьогодні про матч СРСР – Голландія 88?
“Ось тільки про нього і думали! – віджартувався поспішаючий на обов’язковий передматчевий коронавірусний тест Михайличенко. – Але якщо вже згадувати, то краще перший матч, а не другий”. (В тому Євро ми перетнулися з голландцями двічі – програли їм у фіналі, завоювавши почесне срібло. – Авт.)
“Бажаємо збірній України стартувати так само вдало, як і ми тоді! – вступив в розмову Протасов. – Будемо вболівати за наших!”
У Кельні в 1988-му уболівальників з СРСР практично не було, що не дивно – “залізна завіса” була ще на міцному замку. Здавалося, мінімальне число українських фанатів в Амстердамі слід було очікувати і сьогодні – в 2021-му не менш міцну “залізну завісу” для жителів України спорудили голландці, не бажаючи внести нашу країну до списку держав, благонадійних з коронавірусної точки зору (Німеччина, наприклад, вже не вважає Україну частиною зони ризику).
Але побоювання виявилися марними. Фанати жовто-синіх прибули до Амстердама. З Німеччини та Англії, з Іспанії і Португалії, з Італії та Греції. Та й місцеві – українці з Голландії – наші ж є скрізь! У місті раз у раз можна було почути молодецьке “Слава Україні!”
Брали активну участь, налаштовуючись на вечірній матч, і колоритні шанувальники “помаранчевих” – спільні фото з гостями, своєрідне братання (нехай на дистанції!) – поступово дійство переміщалася ближче до стадіону.
Піднімаючись в ложу преси, ваш кореспондент несподівано виявився пліч-о-пліч з чемпіоном світу Бастіаном Швайнштайгером, який нині працює в ролі експерта на Першому державному телевізійному каналі ARD. Скористатися ситуацією і перекинутися парою слів зі знаменитим німцем було справою честі – той охоче відгукнувся.
– Герр Швайнштайгер, ви пам’ятаєте, як п’ять років тому в стартовому матчі Євро 2016 провели гол у ворота збірної України? Здається, це був ваш останній гол у складі Бундестім?
– Так, незабутні емоції! Ви з України? Були на цьому матчі?
– Так, довелося спостерігати за святкуванням вашого гола з близької відстані, метрів з двадцяти. (Сміємося). Тоді Німеччина перемогла – 2:0. Що ви думаєте про сьогоднішнію українську збірну?
– Ваша команда стала набагато сильнішою, виглядає дуже непогано
– Чи ризикнете зробити прогноз на сьогоднішній матч?
– Думаю – 2:1 на користь господарів…
Довгоочікуваний матч почався стартовим натиском голландців, до радості помаранчевої торсиди, що ревіла і біснувалася.
Українська збірна відчайдушно відбивалася. Коли ж наші стали проводити контрвипади, і голландські вболівальники замовкали, за справу бралися нечисленні українські сектори – і дружне “Україно, вперед!” лунало над стадіоном.
Перший тайм – “по нулях” – давав привід для обережного оптимізму. Початок другого. 0:1! 0:2! Катастрофа!
75-та хвилина. Чудовий гол Ярмоленка, що вселив надію! Через чотири хвилини – Яремчук! Яка розумниця! 2:2!!
Дамфріс, 85-та, 2:3 … Крах. Який матч, які емоції. Швайнштайгер мав рацію. Майже. Україна поступилася, але показала дуже гідну гру. Чекаємо матчу з македонцями і сподіваємося на краще…
Олексій Ісаєнко, член АСЖУ, “Спорт-сьогодні”
