Третій Чемпіонат України та Кубок України зі спортивного туризму – скандинавської ходьби відбувся 7 та 8 червня на гарних трасах кропивницького Парку Перемоги та урочищі Салганові піски. І хоча в ці дні було доволі спекотно, ніщо не могло завадити тому шаленому позитиву, радості та чудовим емоціям, які ми побачили у всіх атлетів та атлеток після фінішу. І це чудово, що кожен учасник, який подолав дистанцію в 5 чи 10 кілометрів, отримував від організаторів пам’ятну медаль фінішера. А всього в змаганнях взяли участь 185 спортсменів збірних команд 13 областей України та міста Києва.
Як зазначив президент Федерації спортивного туризму України Олександр Горбунов, зважаючи на число атлетів різного віку, які зібралися у Кропивницькому, зараз можна справді пишатися тим, що вже з 2021 року скандинавська ходьба була визнана в Україні офіційним видом спорту, як різновид спортивного туризму. І, таким чином, з’явилася можливість присвоювати спортсменам спортивні розряди. І саме після стартів на цьому, третьому в історії, національному чемпіонаті визначилися перші троє майстрів спорту України зі спортивного туризму – скандинавської ходьби – Андрій Балануца, Ганна Кухар та Ілля Галілейський.
Про історію скандинавської ходьби та її особливості розповів засновник першої в Україні школи скандинавської ходьби Ігор Єфименко з міста Дніпра:
– Походження скандинавської ходьби пов’язане з історією фінських лижників, які в міжсезоння проводили тренування, використовуючи лижні палиці. Після фінів використовувати палиці почали шведські та норвезькі лижники, а згодом цей спосіб тренування підхопили Швейцарія, Австрія, Німеччина та інші країни. І оскільки прийшла нова вправа зі скандинавських країн, то й називати її стали скандинавської ходьбою. Згодом біг і ходьбу з палицями почали використовувати не тільки професійні лижники, а й просто любителі активного відпочинку та здорового способу життя.
А мені особисто, знаєте, не було б щастя та нещастя допомогло. У 2001-му році в мене виявили міжхребцеву грижу. І масажі, препарати та витяжки давали короткочасний ефект. А в 2008-му році я познайомився з Вальдемаром Хмелевським – поляком, який мешкав у Литві. І він мені порадив спробувати скандинавську ходьбу, яка йому допомогла подолати такі ж проблеми із хребтом. В 2008-му році я вперше взяв у руки спеціальні палиці для скандинавської ходьби. Після півроку активних занять я перестав згадувати про те, що в мене болить спина. Через вісім місяців МРТ показало, що грижа призупинилася у зростанні. Тож вирішив поділитися своїми враженнями із друзями та знайомими. Звісно, що це не чарівна пігулка від усіх болячек. Але я точно знаю, що моя знайома, яка почала займатися після заміни тазостегнового суглобу, за декілька місяців почала нормально рухатися й навіть бігати. Ще одному товаришу ця методика допомогла гарно відновитися після інсульту. Він вже не тягнув ліві ногу та руку й здивував лікарів. Коли я проводив 10 червня 2010 року перший майстер-клас у рідному Дніпрі, то зібралося лише семеро, а зараз через нашу школу пройшли вже 65 тисяч людей. Навчальний центр, який ми відкрили, підготував вже 890 кваліфікованих інструкторів. Багатьох із них можна було побачити на змаганнях у Кропивницькому. Також наші люді розвивають цей напрямок у Японії, Канаді та звісно в Європі.
Зазначу, що займатися скандинавською ходьбою можна у буль-якому віці, але лише зі спеціальними палицями. І ми єдині в Україні є офіційними виробниками таких спеціальних палиць. Мої перші палиці були дерев’яні, потім алюмінієві і ось зараз “Модель 3.0”. У нас підписані 5 контрактів на виготовлення 20 моделей палиць. Торгова марка «Енволк» виготовляє палиці фіксованої довжини та телескопічні. Так що, як бачите, у нас повний цикл – ми навчаємо інструкторів, готуємо групи здоров’я та виготовляємо палиці.
Взагалі ж, є декілька напрямків розвитку скандинавської ходьби в Україні : оздоровчий, реабілітаційний для людей із інвалідністю та наших воїнів, навчальний для інструкторів та школярів і спортивний. Якщо ви займаєтеся заради покращення здоров’я, то при правильній техніці задіяні 90 відсотків м’язів. Коли ми на палиці спираємося, ми знімаємо навантаження на колінні суглоби, тазостегновий, на хребет. Нам легше ходити. Чому у собачок і маленьких діточок немає проблем з хребтом? Тому, що в них чотири точки опори. Ось й тут навантаження знімаємо й стає легше ходити. Далі нам треба палиці, щоб відштовхнутися. За рахунок відштовхування ми включаємо роботи м’язів, які не працюють при звичайній ходьбі та бігу: м’язи пресу, м’язи грудей, спина, плечі, руки. Це не лише мій досвід, адже були спеціальні дослідження. Навіть при легкому бігу велике навантаження йде на колінний суглоб. Це три ваги тіла. Так що у вас 100 кг, то навантаження на коліно – 300. Якщо ми на палиці спираємося, то ми частину навантаження переносимо на плечі. І на 20-30 кг зменшуємо тиск на коліна та наш хребет. Тому легше ходити. І саме тому наш оздоровчий напрямок дуже корисний.
Стосовно навчання, то навіть на державному рівні є програма, яка дозволяє обирати вчителю фізкультури, як один із факультативних модулів скандинавську ходьбу. Ми готуємо інструкторів. Дітям дуже корисно для того, щоб спинку вирівнювати. У нашому волонтерському проекті займаємося з нашими військовими. Хлопці, які втратили кінцівки, вони з палицями відновлюються швидше. Є напрямок “сканді-незрячі”. І сьогодні на змаганнях теж були такі люди. Зокрема, Руслан Вимчин, тотально сліпа людина, яка ходить із гайдом.
Ну й, нарешті, завдяки Федерації спортивного туризму України та наполегливості її президента Олександра Горбунова, ми об’єдналися й проводимо офіційні змагання. Це вже третій чемпіонат України. Але саме тут вперше ми отримали трьох перших майстрів спорту України зі спортивного туризму-скандинавської ходьби – двох чоловіків та одну жінку.
Взагалі, тут, у Кропивницькому, зробили чи не найкращу трасу в Україні. А ми вже провели більше 20 офіційних стартів і нам є з чим порівнювати. Так ось у вас дистанція різнопланова, яка вміщує в себе сосновий ліс, перепади висот, чудові краєвиди, коли оминаємо річку та скалу. Так що за одне коло в п’ять кілометрів ти отримуєш всю гаму відчуттів і насолоджуєшся тим, що бачиш навколо. Ну, якщо додати, що завдяки Федерації нам оплачують проїзд, харчування та проживання, то це, взагалі, вищий клас. Хотів би подякувати всім організаторам, особисто Олександру Горбунову, який ризикнув взяти до себе цей чемпіонат, і чудово впорався з нелегкою задачею, а також суддям, тренерам і, особливо, всім спортсменам, які, справді, попри спекотну погоду, не здавалися, вперто йшли до поставленої мети та досягали бажаного результату”.
Мабуть, найпозитивнішою та найенергійнішою під час змагань була їхня головна арбітриня Надія Сичова. Саме вона зустрічала кожного спортсмена на фініші й відразу нагороджувала тих, хто впорався з непростою дистанцією, спеціальною медаллюфінішера. Звісно, ми поцікавилися її спостереженнями та враженнями:
– У Кропивницькому учасники стартували на дистанціях четвертого та п’ятого класу складності. Це п’ять та десять кілометрів плюс триста метрів за нашим технічним регламентам. Набір висоти – десь 80 метрів. А дистанція п’ятого класу – це вже майстерська дистанція, на ній можна при особливих умовах виконати кваліфікаційні вимоги майстра спорту України. Але для цього потрібно не лише показати відповідний результат і виконати кваліфікаційні вимоги, а ще й має бути представництво на змаганнях спортсменів не менше, ніж з восьми регіонів. Зараз усі ці вимоги виконані й ми офіційно, після затвердження в профільному Міністерстві, маємо отримати перших у історії України трьох майстрів спорту зі спортивного туризму-скандинавської ходьби. Що стосується естафети, то у ній стартують по два атлети, які загалом повинні пройти, залежно від дисципліни, п’ять або десять кілометрів. Через 2.5 кілометри дистанції вони змінюють один одного. Також переможці та призери визначаються у різних вікових групах: молодші юнаки (8-15 років), старші юнаки (16 – 17 років), дорослі (18 років та старші), ветерани (50 років й старші). Але у правилах дозволяється зробити вікові підгрупи. І ми робимо групи 18-30 років, 30-45 років, 45 років та старші й, нарешті, остання група – спортсмени 70-80 років. Як бачите, скандинавською ходьбою можна займатися починаючи з дитинства й до поважного віку. Мені 76 і я з задоволенням беру в руки палиці й долаю свою дистанцію.
Звісно, що на будь яких змаганнях виникають певні проблеми, але ми їх разом долаємо. Та достатньо подивитися , як люди поважного віку, а не лише молоді спортсмени, радіють, наче діти, можливості спілкуватися, змагатися, перемагати! На душі від цього виникає відчуття свята: у такий важкий час ми несемо позитив, натхнення та гарні емоції”.
Однією з перших майстринь спорту зі скандинавської ходьби в нашій країні стала хмельничанка Ганна Кухар, яка розповіла про кропивницькі старти та свій шлях до цього успіху
– Ці змагання були для мене надзвичайно успішними. Я стала чемпіонкою України на дистанції 10 км в особистому заліку та естафеті разом із своїм партнером Андрієм Балануцею. А ще наскільки я розумію виконала норматив майстрині спорту України. Мені загалом сподобалося місто, атмосфера. Дякуємо за те, що нам екскурсію зробили. Ми побачили, який Кропивницький мальовничий й чарівний. Найголовніше, що я люблю у змаганнях, це пізнавати нові локації, нові міста. І чудово, що трасу зробили в такому гарному місці. Мені дуже сподобався ліс. Не можу сказати про поле, бо там дуже спекотно було, хоча це теж цікаві випробування. Я, взагалі, люблю швидкісні дистанції. І там, де була можливість пришвидшитися – це ліс, це тіньок, це волога траса, там де можна було відштовхнутися й набрати швидкості – це я обожнюю. Ну і, звісно, підйоми та спуски, вони вносять свою родзинку.
Зайнятися саме скандинавською ходьбою мене спонукала війна. 2022 рік став початком мого старту. Моя колега й “перша вчителька” – Олена Швед. Оленка в 2021 році пройшла відповідні курси й принесла в наше місто скандинавську ходьбу. Вона мене кликала, але я відповіла, що коли будуть змагання, ось тоді мене й клич. Тому що я люблю оцей драйв, заради чого займатися. У мене має бути певний “пункт призначення”. І от 22-го року, коли в нашу країну прийшла війна, хотілося на якийсь арені показувати, що є така Україна, що ми сильні. А ще хотілося трішечки розвіятися, щоб були моральні сили та ресурси працювати й допомагати військовим. Відак ми з Оленою поїхали на перші наші змагання до Польщі, і виграли там призові місця! І ми такі: “Вау, два місяці підготовки і відразу з призовими місцями!”. Ще через два місяці на чемпіонат світу поїхали, де також показали гарні результати, потрапивши до п’ятірки найкращих.
Особисто для мене такі змагання – це задоволення, нові відкриття та незабутні спілкування. Тому що просто так поїхати до Кропивницького, ну, я б не поїхала. А є скандинавська ходьба, яка надала таку можливість. Ну й здоров’я додається. Відчуваю себе кращою, впевненішою, цілеспрямованішою. Я ж ще фітнесом займаюся й легкою атлетикою заради кращого самопочуття. Тому що без різної підготовки ти не будеш кращою в скандинавській ходьбі. Ну й, користуючись нагодою, хотіла б подякувати всім організаторам, які створили для нас справжнє свято в Кропивницькому”.
Підсумки чемпіонату України в Кропивницькому підбив головний ініціатор змагань, президент Федерації спортивного туризму України Олександр Горбунов:
– Для початку хотів би трохи розповісти про нашу федерацію. Спортивний туризм складається з кількох дисциплін: пішохідний туризм, лижний, гірський, водний, вітрильний, велосипедний, авто-мото, спелеологічний туризм та кінний. А з 2021 року ми ще додали скандинавську ходьбу, як вид спортивного туризму. У кожному виді, зрозуміло, є свої особливості. Тож у правилах наших змагань є загальна частина, що стосується спортивного туризму в цілому, і є положення з кожного окремого виду. Відповідно і суддівство змагань трохи відрізняється.
Скандинавська ходьба додала нам трохи клопоту, але й можливості збільшилися. Чому вирішили проводити цей чемпіонат саме в Кропивницькому? Ну, по-перше, є гарні локації, де ми створили траси. І ті оцінки, які дали нашій дистанції спортсмени й фахівці, дуже приємні. Ну й, по-друге, як патріот рідного міста, я хотів, щоби саме воно увійшло до історії, як перше, де визначилися перші майстри спорту України зі скандинавської ходьби. Так що тут ми стали творцями спортивної історії.
Безумовно, було дуже важко в сучасних умовах провести змагання такого високого рівня. Все фінансування заходу було здійснено за рахунок державного бюджету та бюджету федерації. Виникали певні складнощі, але ми впорались. У нас важко розмістити велику кількість людей, адже елементарно не вистачає гарних готелів. І над цим потрібно замислитися. Ми ж хочемо запрошувати до нас великі змагання та фестивалі, але для цього потрібно покращувати відповідну інфраструктуру. Хотілося трохи більшої уваги спортивного керівництво міста та області, адже це наш спільний розвиток, престиж та популяризація рідного краю. Я вдячний начальнику обласного управління молоді та спорту Андрію Щетині, який взяв участь у церемонії закриття чемпіонату та нагородженні переможців і призерів. Сподіваюся, що наша взаємовигідна співпраця продовжиться.
А стосовно відчуттів після завершення, то страшенно втомлений, але щасливий. Щасливий від того, що побачив радість і задоволення учасників, які щиро дякували за організацію, ставлення та гарні умови. Їхня радість, їхні посмішки, їхнє натхнення спонукають робити нашу справу ще краще. А зараз ми зробили дуже потрібну та цікаву роботу, яка всім додала позитиву. І приємно ще й те, що після кожного такого заходу лави спортсменів-туристів стають більшими! Тож щиро всім вдячний. Рухаємося далі…“
Юрій Ілючек, член АСЖУ та AIPS