Чільну шістку у ТОП-10 найкращих українських атлетів року, за голосуванням членів АСЖУ, закриває грізний форвард, якого уже ніхто інакше й не називає, як «Пічічі» – Артем Довбик.
Напевно, вперше із часів Андрія Шевченка в Мілані, український футболіст так яскраво проявив себе у європейському топ-чемпіонаті. Артем Довбик підкорив Ла Лігу, змусив Іспанію аплодувати його голам і став новою надією для “Роми”. Цей рік був сповнений історичних моментів: трофей «Пічічі», рекорди, новий трансфер і номінація на “Золотий м’яч”. Давайте поринемо в цей неймовірний рік і подивимося, як ім’я нападника із Черкас голосно пролунало у світовому футболі.
Успіх у Жироні
Перехід у “Жирону” став, можливо, найкращим рішенням Артема у його кар’єрі. На папері — це один із аутсайдерів Ла Ліги, а насправді – ідеальне місце, щоби заявити про себе на всю футбольну Європу. Тренерські ідеї Мігеля Санчеса, тандем із Віктором Циганковим та кураж “Жирони” від фантастичних результатів — усе це працювало на користь Довбика. Озираючись назад, важко знайти команду, яка б краще підійшла йому на цьому етапі кар’єри.
Артем розпочав рік уже в статусі одного з найкращих голеадорів європейського футболу. Це був уже не той хлопець, який тільки прийшов із “Дніпра-1” і потребував часу для адаптації в іспанському чемпіонаті. Довбик після першої половини сезону встановив високу планку. І тепер перед ним стояло не менш складне завдання — продовжувати забивати, щоб утриматися на цій вершині.
У січні українець видав один із найяскравіших перформансів у житті. У матчі 21-го туру проти “Севільї” він оформив перший хет-трик у футболці “Жирони”. І зробив це лише за 6 хвилин! Після такої вражаючої влучності різноманітні рекорди були побиті, а футбольний світ остаточно дізнався, хто такий Артем Довбик.
Боротьба за «Пічічі»
Однак після цієї гри у нападника настала гольова засуха: у наступних семи матчах він не відзначався. У цей період “Жирона” також переживала спад, що було очікувано. Каталонці зрозуміли, що боротися за чемпіонство з “Реалом” буде надзвичайно складно, тому вирішили зосередитися на потраплянні в четвірку, щоби кваліфікуватися до Ліги чемпіонів.
У 30-му турі Довбик повернувся до забивної форми, оформивши дубль у ворота “Бетіса”. Це стало початком його боротьби за звання найкращого бомбардира Ла Ліги. Артем забивав у кожному з наступних чотирьох матчів, зокрема у грі проти “Барселони”. Саме після цього матчу “Жирона” достроково гарантувала собі місце у Лізі чемпіонів. Після командного успіху тренер Мігель Санчес заявив: «Тепер наша мета — трофей Пічічі для Довбика».
Хто б міг подумати, що битва за цей трофей завершиться настільки драматично! У передостанньому турі норвежець Александер Серлот оформив покер у ворота мадридського “Реала”, випередивши Довбика в гонці бомбардирів. Це означало, що Артему потрібно було забити три голи у заключному матчі. І він зробив це! Завдяки хет-трику в останньому турі, Артем із 24 голами став найкращим бомбардиром Ла Ліги, вписавши своє ім’я не лише в історію іспанського, а й українського футболу.
Визнання та новий етап кар’єри
Після приголомшливого сезону Артем отримав визнання на всіх рівнях. Він увійшов до символічних збірних сезону Ла Ліги та Європи. Однак найінтригуючою темою літа став його трансфер. Головним претендентом на Довбика був мадридський “Атлетико”. Це здавалося логічним кроком: статусний клуб у країні, де Артему та його сім’ї вже комфортно. І, здавалося, питання трансферу було вже вирішено, але ні! В останній момент Довбик прийняв рішення продовжити кар’єру в італійський Ромі та спробувати стати другим легендарним українцем, який підкорить Серію А.
Поповнивши склад «вовків», Довбик одразу почав виправдовувати очікування. Він забивав з перших матчів, підтвердивши реноме бомбардира, яке закріпив у Ла Лізі. Втім, згодом команда поринула у кризу, яка вплинула і на самого Артема. “Рома” змінила двох тренерів з моменту приходу українця. Зараз римлян очолює досвідчений Клаудіо Раньєрі. Залишається лише вірити, що саме він зможе повернути “Ромі” впевненість та стабільність, а з ними — і гольове чуття нашого форварда.
Збірна України
На відміну від клубної кар’єри, виступи Артема у збірній України цього року викликали більше запитань, ніж захоплення. Попри високі очікування, він не зміг повністю проявити себе у ключових матчах. Вирішальний гол у ворота Боснії у стиковому матчі за вихід на Євро-2024 — єдиний вагомий здобуток на міжнародній арені. На самому чемпіонаті Європи Артем не відзначився результативними діями. Напевно, якби його гра у збірній була такою ж успішною, як у “Жироні”, він міг би претендувати навіть на перше місце в нашому рейтингу.
Золотий м’яч
Окремим досягненням Довбика, яке неможливо не згадати, є потрапляння у список номінантів на “Золотий м’яч-2024”. Можна по-різному ставитися до цієї нагороди, але її престижність важко заперечувати. І тут знову виникає аналогія із Шевченком: саме він був останнім українцем, який претендував на трофей від France Football. І ось, майже через 20 років, український футболіст знову у топ-30 найкращих гравців світу.
Цей рік став для Артема справжнім проривом — роком, коли він зумів не лише закріпитися в європейській еліті, а й голосно заявити про себе на найвищому рівні. Його виступи в Ла Лізі, “Пічічі”, вихід “Жирони” до Ліги чемпіонів і, зрештою, перехід до “Роми” стали віхами в історії не лише його кар’єри, а й українського футболу загалом. Довбик показав, що наполеглива праця, терпіння та віра в себе можуть перевернути всі стереотипи. Звісно, виступи Артема у збірній додають невеликої ложкидьогтю на фоні клубних успіхів, тому ідеальним цей рік важко назвати. Сподіваємося, що 2025-й буде ще успішнішим для Артема: як на клубному рівні, так і в складі національної збірної, де він обов’язково повернеться до своєї найкращої форми.
Владислав Уткін, член АСЖУ