Фехтування на Олімпіаді у Парижі — це щось особливе… Щось, що ламає Ваші уявлення щодо виду спорту, які сформувалися за попередні десятиліття. Уже в той момент, коли ти навіть чуєш, що змагання шаблістів, шпажистів та рапіристів відбуватимуться у “Гранд Палє” (“Великому палаці”), усвідомлення виходу за шаблони приходить саме собою.
Великий Палац мистецтв було споруджено в Парижі майже 130 років тому — 1897-го, для Всесвітньої виставки, що відбулася 1900 року, на місці розібраного Палацу індустрії.
“Будівля присвячена Республікою славі французького мистецтва” — можна прочитати на одному з фронтонів, спочатку призначалася для проведення офіційних культурних заходів столиці. За понад 100 років існування у Великому Палаці відбулося чимало міжнародних виставок, власне частину крила тут займає художня галерея, а в іншому крилі — Музей відкриття та винаходів.
І от ти заходиш у цю столітню споруду в очікуванні побачити древні стіни та велетенські металево-віконні склепіння і несподівано чуєш фанівське скандування, як на стадіоні у Марселі, яке настільки сильне, що здається вікна на стелі Grand Palais зараз випадуть просто на голови атлетів та вболівальників. У тебе — нестикування уявлення та аудіоефекту і ти якомога швидше намагаєшся побачити це на власні очі, аби переконатися чи не увімкнули бува, тут запис фанатів зі стадіону.
Але ні — це французькі поціновувачі олімпійського спорту стрибають на тимчасово споруджених на час Олімпіади трибунах, співаючи “Марсельєзу” та вигукуючи “Allez les bleus!” (“Вперед, сині!”), несамовито підтримуючи своїх фехтувальників. Коли у чвертьфіналі на паралельних доріжках з Ольгою Харлан, яка впевнено перемагала угорку Анну Мартон, проводили свої поєдинки Сара Бальцер та Манон Апіті-Брюне, у великому залі вирував потужний вихор емоцій. Кожна вдала дія господинь доріжок спричинювала такий психологічний тиск на їхніх опоненток, що було важко уявити, як вони зможуть не втратити самовладання.
Другий номер світового рейтингу Бальцер, яка раніше впевнено перемагала опонентів, цього разу отримала в особі угорки Люки Сюч дуже серйозну протидію: поєдинок йшов “укол в укол”. І публіка дозволила Сарі дотиснути суперницю: скандування “Сара, Сара!” й гучні заклики зробили свою справу — 15:12. При цьому французи одночасно кричали й “Манон, Манон”, підтримуючи Апіті-Брюне, яка змагалася на паралельній доріжці та теж зуміла переламати хід поєдинку з гречанкою Теодорою Гунтурою (15:13).
Ользі Харлан французький галас у попередніх раундах не заважав, він йшов наче у паралельній колонці реальності. У чвертьфіналі вона швидко розібралася з угоркою, розгромивши її 15:7 і закінчивши свій бій ще до того, як у француженок почалися “гойдалки”. Раніше так само була декласована росіянка Анна Башта, що з 2018 року видає себе за азербайджанку (15:6). На початку змагального дня Оля не залишила шансів японці Шихомі Фукушимі.
Півфінали, традиційно для фехтування, відбуваються увечері. Вирішальні поєдинки завжди відбуваються по одному, для чого у центрі майданчика швидко було споруджено доріжку на подіумі, обрамлену неоновими вогнями. Атмосферу підсилювало світлове шоу та ведучий вечора, який почав розгойдувати публіку за 20 хвилин до початку жіночих півфіналів.
Поєдинок з Сарою Бальцер очікувався із напругою й підвищеним серцебиттям: останні чотири очні поєдинки француженка в Олі виграла, до того тричі поспіль тріумфувала Харлан. Відтак 3:4 за особистими звитягами до олімпійського півфіналу на користь 29-річної уродженки Страсбурга.
У тому, що французи весь час шукають оригінальні ідеї, ми знову переконалися перед півфінальними поєдинками. До змагальної доріжки фехтувальниці спустилися довгими широкими сходами древнього палацу – від усього цього антуражу захоплювало дух. Шаблістки наче виходили на бій в якомусь історичному фільмі. Звісно, овації місцевій фехтувальниці були в рази більші. Коли обидві спортсменки уже стояли у початковій стійці, глядачі відбили гучними оплесками фінальний відлік перед стартом бою.
Бальцер почала з першого вдалого уколу й зуміла вирватися у рахунку – 3:0. Попри шаленство місцевої публіки, Оля вирівняла ситуацію, вигравши три наступні атаки — 3:3.
Але далі — знову два очки за француженкою, якій спочатку було присудили й третій бал, однак Харлан взяла челендж й бал присудили їй: рахунок скоротився до мінімального 4:5. Перехопити ініціативу не вдавалося, Сара усе перехоплювала руку Олі, яка намагалася атакувати, відтак два очки проти одного, після чого Бальцер знову першою “уколола” опонентку: на перерву пішли за рахунку 8:5.
Усе було дуже близько, однак підтримка публіки й емоційна перевага були на боці француженки, а зберігати холодну голову й знаходити нові варіанти атак за таких обставин вкрай важко.
Олі ніяк не вдавалося змінити тактику ведення бою. У другій частині поєдинку Сара Бальцер лише збільшила перевагу й змінити хід поєдинку нашій досвідченій фехтувальниці не вдалося — 7:15 і залишався матч за «бронзу» з кореянкою Себін Чой, яка у напруженому матчі поступилася іншій представниці Франції Манон Апіті-Брюне 12:15.
Те, що зробила Оля у бронзовому матчі, інакшим словом, як епічно не назвеш. Вона виграла перше очко у поєдинку, але потім кореянка реваншувалася і повела перед. 2:2, 3:3, а тоді суперниця пішла у відрив. Перша половина матчу завершилася необнадійливими 3:8.
Початок другої частини бою не особливо збільшив надії — 4:9, 5:11… І тут наша чемпіонка показала свій характер, вигравши 7 очок поспіль і вдруге у матчі повела — 12:11. Було видно, що Оля психологічно переламала хід бою. Публіка у Гранд Паласі, впіймавши зміну настрою поєдинку, почала активніше підтримати нашу атлетку: гучно зазвучало “Ольга, Ольга!”
Однак Себін не здавалася, щоразу вирівнюючи рахунок — 12:12, 13:13, 14:14. Коли прийшов момент розіграшу вирішального очка, всі українці, присутні у залі, певне, боялися дихати й лише потайки сподівалися, а може й молилися про себе — сьогодні українці надто часто втрачали медаль.
І Оля не підвела: її фінальний випад був гострим й точним. Та чого стримувати емоції — феноменальним! Момент, який ми щоразу чекаємо з такою жагою: Харлан різко знімає маску, розуміючи, що її укол був першим! Оля опустилася на доріжку й поцілувала її, а потім подивилася у камеру, на пальцях порахувавши пʼять своїх олімпійських медалей за карʼєру (на пʼяти Олімпіадах).
Те, в якому стилі Ольга Харлан здобула цю пʼяту нагороду, не залишить нікого байдужим і закарбується в історії українського спорту – не бронзовими, а золотими літерами!
Легендарна перемога від нашої Легенди! У нас є перша медаль на Іграх і це додає усій країні величезну долю позитиву перед черговою невизначеною ніччю.
Олександр Гливинський, АСЖУ, з Парижа для сайту “Чемпіон”