Змін поки не дочекалися

Як же стрімко й невблаганно летить час: не встигли озирнутися, а 2018 олімпійський рік уже закінчився. Значить прийшла пора і нам в Асоціації спортивних журналістів України (АСЖУ) підбивати «Підсумки спортивного року». До речі, за рахунком вони вже 19-ті, починаючи з сезону 1999.

 

У наступаючому через кілька годин Новому 2019 році АСЖУ виповнюється 20 років! До першого серйозного ювілею ми підходимо згуртованою командою, яка віддає всі свої знання, досвід і бажання на благо спортивному й олімпійському руху в Україні та визнання його в світі. Нам є тут чому пишатися й радіти. Проте будемо щирі й відверті до кінця: як показала ХХХІІІ звітно-виборча Асамблея НОК України, що проходила 21 грудня на Олімпійській базі, в сфері фізичного виховання і спорту країни сьогодні ще дуже багато проблем, складних завдань і недоліків, які потребують термінового та оперативного вирішення. На превеликий жаль, серйозних змін на краще, на які ми всі так розраховуємо (особливо в останні роки), не відбулось. І це, природно, не дає тих реальних результатів, на які має право розраховувати багата в усі часи на спортивні таланти Україна.

 

Проблем, причин і виправдань тому тут можна навести безліч. Частина з них цілком об’єктивні й зрозумілі – члени АСЖУ в різних ЗМІ багато разів в своїх матеріалах зачіпали їх, шукали і пропонували разом із НОК, федераціями та фахівцями в світі спорту шляхи вирішення. Основна проблема тут, на наш погляд, в збереженні ще з радянських часів застарілої системи, яка гальмує її природний розвиток. Життя показало, що вся сфера фізичного виховання і спорту в Україні практично не піддається м’якому реформуванню та оновленню, хоча, справедливості заради зауважимо, що серйозні спроби до цього робилися на різних рівнях. Розуміємо, що в одну мить всі проблеми і перешкоди в цій непростій справі не усунути; однак і миритися далі з цим негативним моментом, впевнені, наше суспільство не має права. Серйозна, зацікавлена розмова на Олімпійській Асамблеї переконує в тому, що в Україні є для зміни ситуації всі ресурси – організаційні, кадрові, фінансові та головне – професійні. Величезне бажання і запит на ці рішучі поновлення в галузі є вже і в суспільстві. Саме ці вимоги часу і повинні нарешті зрозуміти і підтримати в Адміністрації Президента, в Кабінеті Міністрів, у Верховній Раді, в усіх владних структурах на місцях. Переконані, лише спільними зусиллями тут можна домогтися вирішального перелому і досягти таких бажаних і реальних для всієї країни результатів на спортивній і фізкультурної ниві..

 

А зараз перейдемо безпосередньо до спортивних підсумків 2018 року. Як вже зазначалося вище, він був перш за все олімпійським – у Кореї, в Пхьончхані пройшли в лютому зимові Ігри. Україні вони принесли одну медаль. Проте – найвищого ґатунку! У виключно запеклому суперництві «золото» дісталося лижному акробату, фристайлісту Олександру Абраменку. У цій дисципліні раніше олімпійських нагород в Україні не було, тим вона цінніша і бажаніша. В інших видах програми Ігор наші земляки виступили скромніше, ніж очікувалося. Особливо в жіночому біатлоні, де їх шанси розцінювалися багатьма фахівцями та вболівальниками досить високо. Втім, зимові Олімпіади рідко балують нас добрими звістками.

 

Рік, що минає, приніс українським атлетам на планетарних і континентальних чемпіонатах, Кубках світу, Прем’єр-лігах та інших великих змаганнях з різних видів спорту чимало і приємних миттєвостей, призових місць. За традицією вони були успішними: в професійному боксі, жіночому тенісі та боротьбі, стрільбі, карате, гімнастиці, легкій атлетиці, плаванні, дзюдо, баскетболі, футболі, фехтуванні. І що особливо радує, так це відмінний виступ юних спортсменів на ІІІ Юнацьких Олімпійських іграх в Буенос-Айресі (Аргентина). Наші земляки ще раз довели всім, що в Україні підростає прекрасне спортивне покоління, здатне здивувати світ на найближчих літніх Олімпіадах в Токіо (2020) і в Парижі (2024).

 

Ми назавжди запам’ятаємо 2018 рік завдяки і фантастичним боксерам – Олександру Усику, Василю Ломаченку, Олександру Гвоздику та Артему Далакяну, які стали чемпіонами світу серед професіоналів у своїх вагових категоріях! До того ж, олімпійський чемпіон Лондона кримчанин Олександр Усик вперше в історії України завоював ще й звання абсолютного чемпіона світу у важкій вазі, чим прославив країну далеко за межами рингу. Додамо, що, якщо для дворазового олімпійського переможця В. Ломаченка чемпіонські пояси на професійному ринзі давно вже стали звичними, а А. Далакян захистив раніше завойований титул, то успіх А. Гвоздика в рівному і дуже жорсткому бою зі взаємними шансами з канадцем Адонісом Стівенсоном став довгоочікуваним як для Олександра і його команди, так і для всього українського боксу.

 

Найдобріших слів заслуговує за 2018 рік і національна збірна України з футболу, очолювана Андрієм Шевченком: її приваблива гра й показані результати в Лізі націй знову дарують нам надію. І кажуть про те, що у нас вже є хороша, молода й дуже перспективна команда, здатна досягати поставленої мети. Нехай поки вона лише на початку великого і важкого шляху, ми, спортивні журналісти, віримо в рідну збірну! І бажаємо їй тільки перемог в усіх турнірах і зустрічах.

 

Футбол завжди був любимим і шанованим в Україні. Для його подальшого розвитку в країні чимало робить сьогодні в усіх напрямах Федерація футболу на чолі з президентом Андрієм Павелком. І ми не сумніваємося в тому, що ці зусилля згодом обов’язково піднімуть весь наш вітчизняний футбол на новий більш високий і успішний рівень конкуренції. Таке ж успішне майбутнє чекає, впевнені, і головну футбольну збірну разом з її штабом і талановитим тренером Андрієм Шевченком. З теплотою і щирістю будемо пам’ятати ми і травневі фінали Ліги Чемпіонів на НСК «Олімпійський» (чоловічий) і на «Динамо» (жіночий).

 

Обидва вони стали справжніми святами великого футболу. І ще раз довели всьому футбольному світу, що в Україні вміють на найвищому рівні організовувати і проводити змагання будь-якого міжнародного рівня. За це всім організаторам незабутніх фіналів наша журналістська вдячність і повага.

 

Завершити цей короткий огляд (детально про всі досягнення в спорті члени АСЖУ і колеги, що не входять в Асоціацію, писали, показували і розповідали в своїх ЗМІ протягом усього цікавого сезону) хочеться ще одним приємним моментом – в листопаді на чемпіонаті світу з карате в Мадриді Валерій Чоботар з Чернівців (представник Української федерації карате) створив справжню сенсацію, ставши срібним призером в найпрестижнішій ваговій категорії до 84 кг. І тільки важка травма, отримана в виграному командному двобої куміте зі збірною Франції, не дозволила йому виступити в фіналі індивідуальних змагань, де у нього були всі шанси поборотися за чемпіонський титул. Такого досягнення в історії УФК (та й усього українського карате) ще не було. Вітаючи Валерія і збірну України з таким знаковим результатом, хочеться побажати кращим її представникам в 2019 році успіху і в отриманні олімпійських ліцензій в Токіо, де вперше в цьому дуже популярному виді спорту будуть розіграні олімпійські медалі.

 

Нагадуємо, що брати участь в конкурсі «Підсумки спортивного року» мають право: кожен член АСЖУ (індивідуально), обласні організації АСЖУ (колективно), а також всі бажаючі спортивні журналісти країни, які на даний момент не є членами АСЖУ. При цьому, незалежно від їх місця роботи і проживання в Україні або за її межами. Пропозицій і думок, як завжди, було більш ніж достатньо. Працювати з «Підсумками» Журі та Правлінню АСЖУ було цікаво, хоча й непросто. Дякуємо всім колегам за позицію, доброзичливість і професіоналізм у визначенні номінантів конкурсу. Зрозуміло, вони не можуть задовольнити всіх його учасників, але ми постаралися максимально врахувати вашу думку, друзі! Отже, які ж «Підсумки–2018»?

 

 

 

«Кращий тренер року» – Енвер Аблаєв, тренер олімпійського чемпіона з фрістайлу Олександра Абраменка; Андрій Шевченко – головний тренер збірної України з футболу.

 

«Краща команда року» – збірна України з футболу.

 

 

«Краще спортивне видання року» – журнал «Олімпійська арена»;

«Краща газета року» – «Днепр вечерний»; «Сегодня»;

«Краще інформаційне агентство» – Укрінформ, УНІАН;

«Краща спортивна редакція телебачення» – «UA: Перший»;

«Краща спортивна редакція радіо» – «UA: Українське радіо»;

«Кращий спортивний відділ газети» – газета «Электрометаллург» (Нікопольський завод феросплавів);

«Краще спортивне електронне ЗМІ» – «ХSPORT»; «SPORT.UA»;

«Найспортивніше місто України» – Київ;

«Краща спортивна арена країни» – НСК «Олімпійський»;

«Кращий проект року» – «Олімпійський день» (НОК), фінали Ліги чемпіонів UEFA з футболу серед чоловічих та жіночих команд (ФФУ);

«Краща прес-служба» – прес-служба НОК України; прес-служба Федерації футболу України; прес-служба Федерації легкої атлетики України;

«Краща обласна Асоціація» – Дніпропетровська;

 

 

 

Вища нагорода АСЖУ. Приз імені Ігоря Засєди «За честь і достоїнство в спортивній журналістиці» – Богдан Білейчук (віце-президент АСЖУ, головний редактор журналів «Мер» і «Губернатор»); Юрій Ілючек (президент Кіровоградської обласної АСЖУ); Євген Карельський («Спорт-экспресс в Украине»);

«За великий внесок у спортивну журналістику України» – Григорій Суркіс; Андрій Павелко; Олександр Гливинський (спортивний коментатор);

«Людина спорту» – Віталій Кличко (мер Києва); Людмила Турищева (олімпійська чемпіонка); Марія Булатова (президент «Олімпійської академії» України);

«За вірність спортивній журналістиці» – Людмила Радченко (Київ); Вадим Сірий (Миколаїв); Сергій Цукіло (Запоріжжя); Євгеній Ясенов (terrikon.com), Володимир Грабіщенко (Брюссель);

«Зала слави. Золотий фонд АСЖУ» – Руслан Свірін (ТРК «Київ»); Валерій Соловйов (Київ);

«Золоті пера і голоси АСЖУ» – Євгенія Золотоверха (ТРК «Київ»); Олена Павлова і Катерина Макаревська («Сегодня»); Ігор Павленко («МИГ», Запоріжжя);

«Кращий фотокореспондент АСЖУ» – Павло Кубанов (Київ); Микола Колтаков (Глухів);

«Приз журналістських симпатій» – Володимир Мотузенко, заслужений майстер спорту і заслужений тренер України з акробатики;

«Вірні друзі АСЖУ» – Національний олімпійський комітет України (президент – Сергій Бубка); Федерація футболу України (президент – Андрій Павелко); Українська федерація карате (президент – Сергій Левчук); Страхова компанія «Спейр» (керівник – Іван Дутчак); Компанія «Ілта» (голова правління – Сергій Міщенко);

«Імена» – Валентин Манкін – триразовий олімпійський чемпіон з вітрильного спорту (1938–2014); Олександр Мащенко – головний редактор «ХSPORT» (1979–2017).

 

 

Усіх, друзі, з Новим 2019 роком! Нехай він принесе нашим родинам та всій країні більше радості, щастя, успіхів! А ще, всім Вам, колеги, міцного здоров’я і творчих удач!

 

Київ, 31 грудня 2018 р.