17 серпня київське “Динамо” зіграє матч-відповідь третього кваліфікаційного раунду Ліги конференцій УЕФА проти грецького “Аріса”. Також цього дня проведе другу гру цього етапу й клуб українця Романа Безуса – “Омонія” з Кіпра, що вирушить до данського Хернінга на зустріч з місцевим “Мідтьюлландом”.
Кияни приймуть футболістів із Салоніків у румунській столиці. Наскільки фартовим є цей вибір – ми скажемо після матчу. Нагадаю, динамівці поки в дефіциті (0:1) і осад від сумнівного пенальті навряд чи повністю розтанув. Тут мені дехто з колег підказують, що Мірча Луческу сам чистий вихованець бухарестського футболу, тож його симпатики підтягнуться й підтримають.
Плюс, мовляв, стадіон йому не сторонній. Знаєте, хіба що в якості наставника “Рапіда” наприкінці 90-х. Навіть привів цю команду до здобуття Кубка Румунії. Але в гравецькій кар’єрі Мірча був динамівцем, відігравши лише календарних матчів румунського чемпіонату – 251 (57 м’ячів). А ще скільки на кубок і міжнародних! З “Динамо” (Бухарест) його запрошували й в збірну (70 – 9).
Свого часу, перед матчем “Арсенал” (Київ) – “Шахтар” (Донецьк), автор цих рядків запевнив Містера, що прекрасно пам’ятаю його виступ на ЧС-1970. Де разом з такими партнерами, як Флоря Думітраке, Лайош Сетмеряну, Раду Нунвайлер, Корнел Діну, Санду Нягу та іншими, вони дали суворий спротив і англійцям (0:1), і бразильцям (2:3) – тобто чинному в оті тижні чемпіону (1966) і майбутньому. Ну а збірну ЧССР у групі обіграли – 2:1. Луческу був капітаном, і це багато про що свідчить.
Даруйте, що відхилився від порядку денного. Те, що киянам доведеться непросто – це й так зрозуміло. Підопічні Апостолоса Терзіса будуть відстоювати домашню фору. І я помітив, що вони не цураються “скупих” рахунків. Згадайте, в минулому раунді Ліги конференцій було з “Араратом-Вірменія” саме так – 1:1 у Єревані й 1:0 у Салоніках. Автор переможного голу – 31-річний бразилець Фабіано Лейсманн, який перейшов позаторік з турецького “Денізліспор” (33 гри в ньому). Не шукайте його в бомбардирських списках – це типовий захисник, хоч на фланзі, хоч у центрі. А подібних “бійців невидимого фронту” киянам остерігатися також варто!
Знаю, численні симпатики ДК нарікають, мовляв, як це – з’їхали до Ліги конференцій, третього за вагомістю турніру? Рекомендував би утриматися від подібних претензій. Згадайте, друзі, а як давно кияни ходили в чемпіонах? Та не дуже – 2021-го. Але сьогодні в заявці вже не значаться такі прізвища, як Циганков, Вербич, Забарний, Кендзьора, Жерсон Родрігес, Супряга, Дуелунд, де Пена…
Велика загадка – чи нинішній екіпаж їх однозначно переважає? Але, за інерцією, від команди чекають (ба, більше – вимагають!) чергових звитяг. Хтозна, ЛК – цілком можливо, саме те середовище, в якому реально свої амбіції поступово задовольняти. І де менша небезпека розчарувань.
… Як свідок подій 1965-го, акуратно поясню, чому радянське спортивне керівництво вирішило вклинитися в змагання УЄФА тільки з Кубка кубків? Остерігалися гучного резонансу, якщо в ЛЧ раптом дістанеться на горіхи. Пробною кулькою (в позитивному сенсі) стали київські динамівці як володарі Кубка СРСР-1964. Пригадую, прем’єрні домашні поєдинки з “Колрейном” і “Русенборгом” не викликали такого вже ажіотажу. Квитки придбати не становило значної проблеми. Це вже пізніше, два сезони по тому, за квиток на “Селтік”, віддавали модний плащ-болонью. Народ збагнув, що команда конкурентна по-європейському. Висновок: і нинішній турнір достойний, причому високо в ньому піднятися – це не шапками когось закидати.
Знають цю аксіому й “Мідтьюлланд” з “Омонією”. В Нікосії вийшло 1: 0 на користь кіпріотів, причому на трибунах знайшлося чимало вдячних рецензентів – 14600. А хто забезпечив хоч яку скарбничку для господарів? Таки Роман Безус, чиї 6 м’ячів у трьох єврокубкових іграх підряд – предмет захоплених коментарів.
Нам такі думки озвучив відомий у минулому гравець, а нині директор МФК “Кремінь” Андрій НЕДЯК. Це та сама юнацька муніципальна структура (вивіска роками не змінювалася), звідки Безус перейшов на дорослий рівень у рідному Кременчуку:
– Ми всі за Рому раді, він укотре підтвердив, що спроможний і на команду грати, й ношу лідера взяти на свої плечі.
– Судячи з усього, й мовного бар’єру не відчуває, адже так вписується в команду з грецької частини острова?
– Це вже досвід, набутий за кордоном. А загалом він хлопець комунікабельний, з позитивними рисами, так необхідними в сучасному футболі, де перехрестя народів і стилей. Плюс, безумовно, майстерність необхідно, як то кажуть, підтверджувати без пауз.
– Андрію Дмитровичу, а згадуючи свої виступи за “Металіст”, коли його тренував Євген Лемешко, хіба не виникало ситуацій, якщо хтось на певного партнера й пас не віддасть у перспективній атаці?
– Такого у Євгена Пилиповича й подумати не можна. Все спиралося на здоровий колектив. Коли мене запросили, там з молодих, хто був – Володя Лінке, воротар Юрій Сивуха. А переважно стара гвардія. Тим не менше, Ростислав Поточняк, Сергій Малько, Станіслав Берников та інші прийняли з усією душею. Відтак, команда піднімалася. Й для мене, Харків залишається наче друге рідне місто. Ну а Роман Безус і “Омонія”, гадаю, знайшли одне одного й тому, що він чудовий має хист – задавати всім тон і настрій. Чого йому зичу й в подальшому!
Євген Карельський, член АСЖУ