«Коли мені повідомили, що я перемогла в конкурсі і поїду до Австралії, знімати чемпіонат світу – я було в шоці і не одразу повірила в це! Це було схоже на казку»
АСЖУ раніше розповідала про те, як українська фоторепортерка Ярослава Немеш перемогла у конкурсі жіночої фотографії, яку проводила Міжнародна федерація баскетболу FIBA й отримала змогу висвітлювати чемпіонат світу-2022 у Сіднеї у фотокоманді FIBA. Сьогодні Ярослава ділиться враженнями про свою роботу на жіночому мундіалі.
Так далеко я ще не літала, тим паче із всією моєю технікою. Спочатку потяг Київ-Варшава, потім перельоти Варшава-Дубаї та Дубаї-Сідней. Майже дві доби в дорозі, але воно того варте! На івентах таких масштабів я ще не працювала. Забігаючи наперед, скажу, що кожна деталь тут просто надзвичайно професійно пропрацювана, а кожна хвилина – розписана! Сотні людей працююють, як один механізм.
Одразу – до роботи
Однією з перших , кого я побачила на місці, була Мамі – фотографиня з Японії. На чемпіонаті ми вперше побачились з нею «ниживо». До цього ми випадково познайомились в Інстаграмі, і рік спілкувались в основному про фотографію. Коли почалось повномасштабне вторгнення, Мамі написала однією перших: переживала , підтримувала. І ось в Австралії ми, нарешті, зустрілись! Вона була однією із команди фотографів, що складалась із 4 фотографів: самої Мамі , Мілада (головного фотографа FIBA), Соні (головного маркетингового фотографа FIBA) та мене.
У перший день Мілад провів зібрання зі мною й Мамі, де ми обговорили розклад, завдання та вимоги від нашої роботи: на чому робити акценти, на що звернути особливу увагу. Соня, як маркетинговий фотограф, працює майже окремо від нас, вона має свої зовсім інші завдання.
А тоді одразу ж відвідали обидва зали, в яких мали відбутися матчі, щоби перевірити світло, зробити тестові знімки, підібрати оптимальні налаштування , щоби світлини усіх акредитованих на турнірі фотокорів не відрізнялись по якості, кольорах та температурі. А потім була найвеселіша частина – нам привезли обладнання для фотосесії, і ми втрьох почали розставляти світло, збирати та ставити фони. Робочі почали встановлювати прозорий подіум для зйомки. Наша ж команда зайнялась збіркою особливого чорного фону з кільцями. Молоток, цвяхи , розсіювальний папір, дроти та ножі – ось так із простої дошки ми збирали один із найцікавіших фонів, які я лише бачила! До опівночі ми налаштовували фони, світло, то робили тестові кадри.
Фотосесії нон-стоп
Командні фотосесії ми робили два дні, адже кожну гравчиню кожної команди необхідно було відзняти у чотирьох фотозонах! Першого знімального дня я працювала одразу на двох зонах: зона з прозорим подіумом, де я щоб зробити знімок кожен раз лягала на підлогу, а гравчині стояли згори на прозорій основі. Ох, які ж то буди кадри! Вони вартували мого катання по підлозі ))) Після цього я разом з баскетболісткою йшла на наступну фотозону, де робили знімки на чорному фоні.
Наступного дня ми з Мамі помінялися: цього разу я робили класичні фото на білому фоні, а вона перейшла на дві фотозони. Мілад два дні знімав на найважливішій фотозоні – тій самій, яку ми збирали всі разом напередодні. Коли я мала вільну хвилинку , я спостерігала із захопленням за тим як він працює! Я за весь івент стільки всього навчилась від нього!
Майстер-класи та нові виклики
Мені пощастило вчитись у двох найкращих професіоналів FIBA! Мілад навчив мене і Мамі стільком новим і корисним трюкам. А Соня Канада, як маркетинговий фотограф, дала мені цілий майстер клас! До того дня я навіть не уявляла як важко і важливо знімати маркетинг на цих івентах! Це стільки роботи! Стільки деталей та ньюансів.
Чому Соні довелось давати майстер-клас?
Просто конкурс, в якому я перемогла, відбувся вже після програми FIBA для жінок-фотографів у баскетболі, під час якої, крім спортивної зйомки, розповідали й про маркетингову.
Перед першим ігровим днем до мені підійшли Соня з Міладом, повідомивши чудову новину про те, що половину матчів я буду знімати для відділу маркетингу. Адже ігри відбуваються одночасно на двох аренах , і потрібен другий маркетинговий фотограф, аби охопити всі матчі.
Тож я отримала новий виклик – в один день знімала дві гри як спортивний фотограф, а ще дві – як маркетинговий! Скажу відверто, перемикатися між цими двома типами зйомки було важкувато😅! Було таке що й фоткала по 5 матчів на день, але від того лише кайфувала! Працюючи поруч з такими профі , ростеш сам.
Особливо коли ти зробив кадр , думаєш «о кайф, подобається, шикарний», а потім сідаєш на своє робоче місце завантажити світлини, повертаєш голову ліворуч, бачиш монітор Мілада і його неймовірні фото, потім повертаєш голову праворуч, а там монітор Соні – бачиш просто нереально круті кадри, і розумієш , що твоя фотка просто ніяка на їхньому фоні🥲
Я любила спостерігати за тим як працюють інші фотографи, як вони обирають точку, з якої роблять кадри, як з однієї і тієї ж гри кожен із нас робив абсолютно різні і такі круті фото.
Дякую велике Соні і Міладу, за їхнє терпіння😅 адже вони терпляче і з розумінням відповідали на всі мої питання, допомагали та радили як зробити краще. Я сама побачила як за два тижні змінився мій власний рівень! Коли працюєш із кращими, то і сам намагаєшся бути краще!
«Прозріння» та Happy birthday від пуерториканок
Певно лише після фотосесії переможців мундіалю, я зрозуміла що Я ФОТКАЛА ЧЕМПІОНАТ СВІТУ😂 настільки ми були в процесі , зайняті , що на те, щоб понервувати в мене просто не було часу. Ми спали по 5 годин , інколи забували поїсти, або просто не мали на то часу, але навіть не звертали на це уваги, адже повністю були занурені у процес.
Цікаво, що свій день народження я зустріла у Сіднеї, у той день командам на тренування дарували пам’ятні золоті кулони, і ми знімали це. У збірній Пуерто-Ріко є гравчиня Арелла Гуарантес, котра виступала за київський «Будівельник» у сезоні 2021-2022. То ж вона мене впізнала, ми розговорились і вона дізналась що саме сьогодні у мене ДР. І наприкінці тренування, коли я фоткала як дівчатам вручають кулони, вони затихли й капітан команди просто взяла й вигукнула, що у мене сьогодні – День Народження і вони всією команді співали мені «Happy Birthday».
Неймовірні відчуття, коли далеко від дому, але люди навколо зробили все, щоб цей день для тебе став особливим. Взагалі, весь івент та люди, котрі оточували мене, намагались підтримати, питали як там Україна, як мої близькі , питали яка зараз ситуація. Бути єдиним представником України на чемпіонаті світу дуже поважно: відчуваєш на собі відповідальність представити свою країну гідним чином.
Мені пощастило бути частиною такої неймовірної події, залишити свої фото в історії! Я мала нагоду вчитись у найкращих просто тут і зараз, працювати пліч- о-пліч з ними і рости професійно!
Ярослава Немеш, членкиня АСЖУ, фотограф FIBA під час чемпіонату світу-2022
