З 9 по 12 травня столиця Угорщини Будапешт приймав у себе 48-й чемпіонат Європи з карате. Порадували нас своїм виступом на ньому представники Української федерації карате (УФК), що зайняли 7-е місце в загальнокомандному заліку при 45 країнах учасницях. Уперше в історії вітчизняного карате наша землячка Аніта Серьогіна (61 кг) у змаганнях з куміте в дуже гострішій конкуренції завоювала титул чемпіонки Європи. Для України це справжній прорив у вище каратистське суспільство!
Точка відліку
Цього щасливого для всіх нас дня ми чекали чимало років. Мабуть, з далеких уже 80-х років минулого століття, коли навесні 1978 в Україні була утворена Федерація карате. Переживши всілякі заборони і жорстокі репресії, ми відстояли тоді своє право на розвиток чудового виду спорту в Україні: вивели карате з підвалів, підворіть і закритих клубів на чисту дорогу, давши можливість тисячам людей різного віку познайомитися з найбільшим мистецтвом найпрекраснішого спортивного єдиноборства. На превеликий жаль, потім знову настали смутні часи, які змусили шанувальників карате знову піти в підпілля. Проте остаточно зломити ентузіастів нового виду спорту радянській державній системі не вдалось, а от бурхливий розвиток карате і підвищений інтерес до нього були сильно призупинені. Багато в чому саме цим фактом я і можу пояснити тривалу відсутність стабільних і серйозних успіхів у каратистів України на міжнародній арені в наступні роки, коли знову настало потепління.
Зрозуміло, вічно так тривати не могло. Карате в незалежній Україні поступово набирало силу, міцніло, і твердо вставало на ноги. З’явилися чи не в усіх областях молоді, амбітні, і головне знаючі, що і як треба робити, люди – тренери, керівники клубів. Виникли різні спортивні об’єднання, федерації, ліги. І хоча через подібну роздробленість, абсолютно не потрібну конкуренцію і всілякі чвари, особливих лаврів це довго не приносило, наш вид спорту серед неолімпійських дисциплін міцно зайняв у спортивному русі країни свою особливу нішу. Необхідним був ще один рішучий і головне якісний крок в організаційному плані, щоб ситуацію з карате в Україні нормалізувати остаточно і привести її у відповідність до норм і правил Світової федерації карате (WKF), яка об’єднує атлетів, тренерів та керівників олімпійського карате з 178 країн. Це складне і, скажімо прямо, дуже навіть непросте завдання, на мій погляд, вельми успішно виконує починаючи з 2010 року Українська федерація карате (УФК), очолювана Сергієм Левчуком. Молода команда талановитих спортивних менеджерів-ентузіастів, які працюють виключно на громадських засадах, змогла за такий короткий час не тільки докорінно змінити негативну ситуацію в країні в найбільш поширеній і найсильнішій у світі версії карате WKF, але й додала нашому виду спорту найпотужніший імпульс у розвитку , популяризації та об’єднанні карате в Україні. І сьогодні, як підсумок цих злагоджених колективних зусиль, ми маємо перші серйозні успіхи на міжнародній арені. Для початку це були перемоги і потрапляння в призери на окремих турнірах, включаючи і змагання елітної групи – прем’єр-ліги. А тепер прийшла черга і чемпіонату Європи.
Підкорена вершина
Забиті під зав’язку трибуни просторого льодового палацу в одному з нових житлових районів стародавнього Будапешта з великим інтересом спостерігали за ходом фінального бою з куміте (вага 61 кг) між Анітою Серьогіною (Україна) і Сонею Суркотой (Сербія). Поперемінно володіючи ініціативою, кожна з спортсменок, демонструючи хорошу технічну підготовку і величезну волю до перемоги, воліла працювати першим номером. Атаки вихованки Олександра Тонкошкура (він секундував Аніті в усіх поєдинках чемпіонату) виглядали гостріше й ефективніше, ніж у рослої і більш атлетичної суперниці. Одну з них представниця СК «Катана» з портового міста Іллічівська (Одеська область) завершила чітким ударом у голову – 1:0. Надзвичайно досвідчена сербка у боргу не залишилась. І незабаром зрівняла рахунок – 1:1, також успішно провівши атаку в голову суперниці по фіналу. Трихвилинка стрімко наближається до закінчення. Внутрішня напруга у вирішальному бою досягає апогею.
До сирени залишається 28 секунд. І тут Аніта, загнавши суперницю на край татамі, проводить стрімку атаку із завершальним акцентованим ударом у голову – 2:1! Соня активізується, намагається перехопити ініціативу, але українка напоготові – її зустрічні удари ногами по корпусу суперниці тричі зривають дуже перспективні атаки сербки. Фінальна сирена тоне під шквалом овацій трибун і дружнього, дзвінкоголосого хору численної групи підтримки українки з боку земляків. Перемога! Є тепер в Україні і золота медаль континентальної першості серед дорослих спортсменів. Перша за всю історію українського карате! І подарували всім нам цю радість 23-річна Аніта Серьогіна та її тренер Олександр Тонкошкур. Спасибі, іллічівці! Відтепер 11 травня 2013 назавжди залишиться найщасливішим днем для всього українського карате.
Про те, що такі перемоги легко не даються, а шлях до них часто тернистий і довгий, краще за все свідчить доля самої Аніти Серьогіної. У збірній Україні вона одна з найбільш досвідчених і технічних спортсменок. Для неї це вже п’ятий чемпіонат Європи серед дорослих. Виступала вона і в чемпіонатах світу, на інших великих міжнародних турнірах, включаючи змагання прем’єр-ліги. До минулого року якихось вагомих успіхів у каратистки з Одеської області не було. Але Аніта та її тренер Олександр Тонкошкур чітко знали, чого вони хочуть досягти в спорті. І їхні багаторічні зусилля, щоденні тренування, помножені на всі ті позитивні моменти, що сталися в країні зі створенням Української федерації карате, а також позитивний досвід, набутий у складі нової збірної України під керівництвом молодого львівського тренера Антона Нікуліна, який створив у ній фантастично теплу, дружню, творчу атмосферу просто зобов’язані були принести свої плоди. І навесні минулого року на чемпіонаті Європи в Тенеріфе (Іспанія) Аніта, виступаючи в куміте у вазі 61 кг, вперше досягла класного результату, ставши срібною призеркою континентальної першості. З тієї пори ця розумна і красива дівчина помітно додала у своїй майстерності, стала більш холоднокровною і витриманою на татамі. Сьогодні саме Аніта вже диктує суперницям свої умови, а не вони їй.
Фінальний бій у Будапешті з сербкою Сонею Суркотой став для Серьогіної в особистій першості п’ятим. І в усіх вона здобула впевнені, хоча часом і досить важкі перемоги. На старті турніру українка з рахунком – 5:0 взяла гору над дуже незручною для себе англійкою Наталі Вільямс, від якої раніше натерпілася чимало бід. Далі витончено переграла гарячу і настирливу іспанку І. Соломар Косту – 2:0. У третьому раунді перед представницею СК «Катана» не встояла грізна ізраїльтянка Д. Петруску – 1:0. Потім настала черга покинути татамі переможеною бойовій, задерикуватій М. Сулікановіч з Боснії та Герцоговини. Це був спекотний і нервовий поєдинок за вихід у фінал, в якому спочатку більш удачливою виглядала суперниця Аніти. Вона і вирвалася вперед – 1:0. Саме тут українка й проявила витримку, тактичну гнучкість і майстерність. Кінцівку бою Аніта провела в гострих атаках. І так «закрутила» боснійку, що у тієї голова попросту пішла обертом – йде одна результативна атака Серьогіної за іншою. Й ось на табло вже рахунок – 1:1, а незабаром і 2:1. Україна другий рік поспіль у фіналі престижного турніру. Є, як мінімум, срібна нагорода. А на календарі – 9 травня, день Великої Перемоги над фашизмом у другій світовій війні. Через день у нас з’явилася своя Чемпіонка Європи. Через два з половиною місяці Аніті Серьогіній належить виступити в далекій Колумбії на Всесвітніх іграх – 2013. Побажаємо їй гідно представляти українське та європейське карате і в Південній Америці.
… Дуже близькою до омріяного п’єдесталу виявилася й наймолодша спортсменка у складі збірної України 16-річна Ганнуся Крещенко, яка виступала в ката. Для учениці 9-го класу 1-ї одеської гімназії, вихованки Олексія Коновалова та Олександра Вінжеги, будапештський чемпіонат Європи став лише другим серйозним стартом серед дорослих (перший був у листопаді минулого року на чемпіонаті світу в Парижі). І вона вже б’ється за бронзову медаль! Щастя мати в команді таку талановиту і вкрай перспективну спортсменку, чий час настане через 3-5 років. Юна представниця клубу «Окінава», впевнений, обов’язково стане в недалекому майбутньому призеркою найпрестижніших на планеті змагань з карате. У Ані світла голова, хороші тренери і повна підтримка з боку батьків. Мама Ірина Петрівна на змаганнях завжди поряд із донькою, ставши, по суті, її постійним менеджером і тренером. Саме вона секундувала Анюті в «бронзовому» поєдинку з багаторазовою призеркою чемпіонатів світу та Європи сербкою Марією Мадзаревич. Українка в цій парі виступала першою і виконала складну програму в ката на «відмінно». За «дівчачими» юніорськими мірками (у цій віковій групі Ганні Крещенко належить виступати ще не один рік. Тут, до речі, вона сьогодні одна з лідерок світового карате). Слідом за юною одеситкою на татамі вийшла 24-річна Марія Мадзаревич – висока, атлетична, різка і дуже технічна спортсменка. Всі п’ять суддів підняли прапорці на користь грізної сербки, що стала в підсумку володаркою бронзової нагороди. А наша землячка посіла високе 5-е місце, що є для неї чудовим результатом. І відмінним стартовим майданчиком на майбутнє. Чимало провідних закордонних фахівців з ката дуже високо оцінили виступ українки. З надією будемо чекати нових стартів одеситки серед дорослих атлетів і ми. Адже вже в Будапешті вона яскраво показала свою конкурентоспроможність, впевнено взявши гору над більш дорослими і досвідченими суперницями з Австрії (5:0), Ірландії (5:0), Іспанії (4:1) і Швейцарії (5:0). Браво, Ганнушко!
Збірна у нас відмінна. Чекаємо результату
У Будапешті збірну України на 48-му чемпіонаті Європи з карате WKF представляли 13 спортсменів з Києва, Львова, Одеси та Одеської області, Миколаївської та Чернівецької областей. Куміте (дівчата) – Катерина Крива (вага – 50 кг), Жанна Мельник (- 55), Аніта Серьогіна (- 61), Ірина Камінська (- 68). Ката – Ганна Крещенко. Куміте (чоловіки) – Олег Філіпович (- 60 кг), Остап Гладун (- 67), Станіслав Горуна (- 75), Ярослав Горуна (- 84), Євген Мотовилін (+ 84). Ще троє бійців Ілля Нікулін, Іван Дрозд та Сергій Ощепков були заявлені тільки для участі в командному куміте. На думку головного тренера збірної Антона Нікуліна, яким він поділився зі мною за день до початку змагань, як мінімум половина з них цілком реально була готова поборотися за медалі континентальної першості. Підстави сподіватися на це у наставника команди безумовно були серйозні: після листопадового чемпіонату світу в Парижі і дівчата, і хлопці сильно додали буквально у всьому. Підсумком такої важкої копіткої щоденної роботи стали результати їх виступів на міжнародних турнірах, що дозволили багатьом із них потрапити в призові трійки. А скажімо представникам клубу «Юніон» (Львів) та клубу «Сьогун» (Київ) Станіславу Горуну і Жанні Мельник навіть стати переможцями. Хороші перспективи проглядалися і в командних куміте як у дівчат, так і хлопців.
Повною мірою наші медальні надії не виправдалися, хоча серйозних закидів тут не заслуговує жоден член збірної. Як в особистому куміте, так і в командних поєдинках українці виглядали навіть дуже здорово, віддавши на татамі всі сили і вміння. Практично в усіх боях наші спортсмени проявили характер і майстерність, особливо стосується це командних змагань. Так, ми поступилися іменитим і більш досвідченим бійцям з Туреччини, Італії, Німеччини, Швейцарії, які входять до світової каратистської еліти, по одному, два бали або за хантеєм (рішенням суддів): жереб по відношенню до збірної України був досить суворий, визначивши їй вже в першому чи в другому колі найсильніших майстрів Європи. Але билися всі до фінальної сирени не шкодуючи живота свого. За рідкісним винятком той, хто перемагав нашого атлета, ставав потім чемпіоном Європи, або срібним та бронзовим призером змагань. Так, чернівчанін Євген Мотовилін (+ 84) після перемоги над австрійцем А. Паласкісом – 1:0 і поляком М. Бабосов – 2:1, як лев бився з іменитим італійцем С. Маніскалько. Поступаючись – 0:1, 0:3, Євген за 1 хвилину до сирени класним ударом ногою в голову зрівнює рахунок – 3:3. Італійцеві незабаром знову вдається вийти вперед – 4:3. А потім майже 40 секунд суперник лише відбивався від безперервних атак Мотовиліна. Причому робив це дуже здорово. Перемігши українця, італієць дійшов до фіналу і став у результаті володарем срібної медалі. Подібна ситуація повторилася з Іриною Камінською, Жанною Мельник, Катериною Кривою – спортсменки, які перемогли українок, зійшли потім на п’єдестал пошани.
Сильно не пощастило в Будапешті братам з львівського клубу «Юніон» Станіславу (- 75) і Ярославу (- 84) Горунам. Обидва вправі були розраховувати на більш успішний виступ в Угорщині, однак десь їм трохи не пощастило «зачепитися» за медаль. Старший Стас вже пару років вважається одним із найсильніших каратистів планети, мабуть, в найпрестижнішій ваговій категорії, а от нагород з найважливіших чемпіонатів світу та Європи в його скарбниці поки немає. Впевнений, причину цього учень і його особистий тренер Антон Нікулін обов’язково знайдуть. У Будапешті Стас провів в особистому заліку три бої: переміг міцного чорногорця Н. Бразанака – 1:0 і непоступливого англійця Т. Хікмана – 0:0 (за хантеєм), а турку С. Яггі програв – 0:1. При цьому неабияк «погоняв» одного з головних фаворитів чемпіонату по татамі. Ми дуже сподівалися, що турок вийде у фінал, і «потягне» Горуну в «утішиловку», що дає право поборотися хоча б за «бронзу». До цього все й ішло: у півфіналі Яггі впевнено вигравав у голландця Р. Смаали – 6:2, за 2 секунди до закінчення бою вів – 6:5. У підсумку незрозуміло як умудрився поступитися суперникові – 6:7, позбавивши нас медальної перспективи. Прикро. Молодший брат Ярослав вибув з турніру на більш ранній стадії: завершивши поєдинок з представником Німеччини Н. Цурцумія в нічию – 0:0, програв йому на думку суддів (2:3). До фіналу суперник Ярослава не дотягнув …
Щодо командних баталій у куміте, то вони (як і в Парижі на чемпіонаті світу) показали нашу збірну з найкращого боку, в чому бачу заслугу головного тренера Антона Нікуліна та його помічника у підготовці до цього чемпіонату, одного з найдосвідченіших і креативних тренерів з карате в Україні Володимира Гуляєва. І нехай поки ми знову не дотягнулися до призового місця, проте ця заповітна мета, на мій погляд, все ближче й ближче. Нам би в майбутньому трохи удачі та суддівського расположения, особливо в боях з лідерами світового та європейського карате. У Будапешті нас по разу «притримали» в суперечливих ситуаціях суворі судді, віддавши перевагу у хлопців збірній Туреччині – 2:3, а у дівчат команді Швейцарії – за рівністю в рахунку (по одній перемозі й нічиї) наші поступилися за балами – 2:5 . І тут не можу не торкнутися одної з найгостріших проблем, що стоїть сьогодні перед керівництвом УФК і українським карате в цілому. Це проблема – суддівська, вона давня і дуже запущена. Наших представників немає в суддівських бригадах на чемпіонатах світу та Європи, у нас катастрофічно не вистачає суддів міжнародної категорії. І в цій критичній ситуації суддя міжнародної категорії Михайло Соколов (Миколаїв), який відповідає в Федерації за дану ділянку роботи, пропускає поспіль два найважливіших для нас турніри – чемпіонат світу в Парижі в листопаді минулого року і тепер першість Європи в Будапешті. Причому, на мій погляд, без серйозних на те причин. І у мене до керівництва Федерації риторичне запитання – чи може в такій важкий і відповідальний для українського карате момент відповідати за суддівство в УФК людина, котра не виїжджає на головні турніри планети? Вважаю, що ні …
У цілому ж збірна України за свій виступ на чемпіонаті Європи в Будапешті заслуговує добрих слів. І гарної оцінки. Її я почув не тільки від президента Української федерації карате Сергія Левчука, а і його колег, фахівців з Італії, Іспанії, Туреччини, Азербайджану, Білорусі, Німеччини, Латвії, Швейцарії, Угорщини, Греції, Естонії. Це зайвий раз свідчить про те, що українське карате розвивається сьогодні в правильному напрямі. У нас відмінна, дружня, згуртована збірна команда. Чекаємо від неї нових перемог та вагомих результатів.
Наступний 49-й чемпіонат Європи з карате відбудеться в травні 2014 року. І пройде в Тампере. Сподіваюся, він стане для українського карате ще успішніше будапештського турніру. До зустрічі через рік у Фінляндії!
Михайло Волобуєв,
головний редактор сайту АСЖУ,
президент АСЖУ, член НОК України,
голова комісії пропаганди
Федерації карате України (1978-1983)
Фото: таким побачили будапештський чемпіонат Європи з карате наші спеціальні фотокореспонденти Анатолій Мельник, Ірина Ліщук і Ксенія Снітко.