Початок чергового турніру Ліги націй для збірної України став, без перебільшення, катастрофічним. Усі 4 учасники нашої групи – фіналісти нещодавнього Євро-2024, тож одразу було зрозуміло, що легко не буде. Однак превалювало очікування, що Україна залишить позаду проблеми свого матчу з Румунією та буде претендувати на перше місце у групі з самого початку нової кампанії.
Але у перших двох матчах цього не вийшло. Україна програла Албанії 1:2, а Чехії поступалася 2:3. Обидва матчі принесли потрясіння й розчарування. Не так через самі результати, а, більшою мірою, через гру нашої команди.
У першій грі збірна виглядала нервовою та роз’єднаною. Синьо-жовті мали відчутні проблеми, намагаючись зламати ігрові лінії албанців, тоді як їхні суперники грали з інтенсивністю, агресією та рішучістю. А от передачі українців були неточні, рішення приймалися надто повільно, а провали в концентрації дали ще більше шансів Албанії.
Паси українських збірників йшли упоперек і назад, а, отже, просування вперед не було. «Напівшанси» у штрафному майданчику були втрачені. Гравці помилялися один за одним: невчасно вибивали м’яч або втрачали його, дозволяючи суперникам постійно виходити на оперативний простір. Бражко у цій грі виглядав таким собі невпевненим у власних діях опорником, який не до кінця усвідомлює свої обов’язки в обороні. У центрі поля Шапаренко та Судаков були безрезультатними. Вони відігравали майже однакову роль один для одного, а згодом скасовували зусилля один одного.
Дебютував у цьому матчі Кабаєв. Але його виступ, здавалося, довів, чому цьому півзахиснику знадобилося так багато часу, аби отримати свій перший виклик до головної команди: через нереалізацією фінальних навісів, передач, ударів. Незважаючи на забитий м’яч, недоліки Коноплі в обороні також були очевидні. Усе завершилося депресивною грою та гнітючим результатом.
Обидва матчі вересневого «вікна збірних» були зіграні Україною у Празі. Матч проти Албанії номінально зіграли «вдома», а проти чехів – на виїзді. Збірна, мабуть, підійшла до другого матчу з певною перевагою у підготовці перед господарями. У першій грі проти Грузії чехи з тріском провалилися 1:4 у Тбілісі. Переліт З Праги на Кавказ займає 4 години в один бік. При цьому гравці Реброва провели цілий тиждень в одному місті, взагалі, без переїздів.
Незважаючи на таку перевагу у відновленні та 6 змін до стартового складу, здавалося, що чехи були значно більш свіжі та голодні у своїй грі, особливо, у першому таймі. І хоч цей матч українці грали на виїзді, за атмосферою та числом українців на трибунах, відчуття було, як на домашній грі. Але збірну цей момент, на жаль, не окрилив: з початку гри опоненти, наче знову застали українців зненацька, і знову проявилися якісь нерви.
Повільне прийняття рішень наших при володінні м’ячем дозволяло чехам регулярно перехоплювати його. Настільки, що Шапаренко, один із тих щасливчиків, який зберіг своє місце в складі після стартового матчу, зосередився на м’ячі у своєму штрафному, та вчасно не вибив його: Чехія кинулась і забила гол.
Шапаренко, принаймні, частково компенсував цю помилку, віддавши передачу на голову Ваната, котрий забив свій перший м’яч за національну збірну. Гол, створений у Кончі-Заспі, реалізований у Празі. Здавалося, після цього моменту Україна повернулася у гру. Так й було до компенсованого часу першого тайму, аж поки не виникла ще одна напружена ситуація у штрафному жовто-блакитних. Перевага Чехії в повітрі постійно спричинювала проблеми для захисників України. Вибивання головою після навісу не допомогло, оскільки Ярмоленко втратив свого гравця, давши Шульцу гольовий дубль у цьому матчі.
Те, як Ярмоленко впав на поле, коли м’яч влучив у сітку, ніби натякало на те, що, можливо, його час у національній збірній наближається до кінця. Незважаючи на всі його зусилля, у нього нині просто не вистачає фізичної сили, щоби бути ефективним. На жаль, витривалість і вплив на гру цього видатного гравця зникає… Можливо, Реброву уже час вибрати більш послідовний варіант для конкуренції з Циганковим.
Другий тайм все таки показав, що Україна все ж може грати у прогресивний футбол. Здавалося, наші хлопці відносно добре використовували чеську втому. Мудрик продемонстрував, чому немає жодних сумнівів щодо його стартової ролі на лівому фланзі. Михайлова гра у цьому матчі нагадала його дебют за «Челсі» проти «Ліверпуля»: Мудрик виглядав упевненим, добре використовуючи свою швидкість. Він з легкістю випереджав чеських оборонців, заробивши багато фолів й ставши причиною жовтих карток чехів. Паси в середину поля у простір, який вдало знаходив для Мудрика Зінченко – це те, чого Мишкові бракує у «Челсі». Мудрик навіть ледь не забив, але його низовий навіс-удар пройшов трохи повз дальню стійку.
Час, проведений на лаві запасних Циганковим та Судаковим, також пішов обом на користь: мали час подумати, чому вони втратили свої місця у стартовому складі. Вийшовши на заміну, Віктор та Георгій додали якості атаці України. Разом вони «накомбінували» на другий гол, коли Судаков головою точно доставив навісу Циганкова у ворота. Однак цього виявилося замало, оскільки гра рукою Матвієнка (після перегляду VAR) призвела до того, що Україна пропустила третій гол з пенальті.
Ще одна поразка, яка, втім, не здалася такою безнадійною, як гра з Албанією. Останні 15 хвилин другого матчу Україна дуже виклалася. Залишається питання, чому б не грати з такою інтенсивністю та віддачею з самого початку цієї чи попередньої гри?
Після завершення матчу з Чехією в українських соцмережах і спортивних виданнях пролунали заклики до Сергія Ребров піти у відставку. Сам головний тренер спантеличено посміхнувся на пряме запитання щодо цього під час післяматчевої прес-конференції та підтвердив, що залишається на посаді. Президент УАФ Андрій Шевченко, у свою чергу, підтримав свого колишнього партнера на полі. Відтак Ребров працюватиме надалі з основною метою – вийти на чемпіонат світу 2026.
Тепер, коли цей момент з’ясовано, що має статися з національною командою, аби вона повернулася у боротьбу у цій групі?
Три пропозиції:
- Нові імена мають замінити старі обличчя та виконавців. У зв’язку з тим, що «молодіжка» гарантувала собі місце на чемпіонаті Європи наступного літа, певна частина ключового молодіжного контингенту має бути «в черзі», щоби зробити крок до старшої команди вже наступного місяця. Є й інші гравці, які можуть вступити в боротьбу, якщо продовжать гідно виступати за свої клуби. Можливо, це Ігнатенко, Назаренко, Волошин, Батагов і Крупський серед інших. Шевченко так і сказав про Реброва: «У нього є повний карт-бланш на втілення ідей та експериментів». То чому б не проекспериментувати тоді?
- Окрім залучення нових гравців, Реброву також потрібно виправити помилки в обороні, про які він сам неодноразово згадував. Це проблема, яку має вирішити його тренерський штаб. Якщо для цього потрібні деякі зміни в задній лінії, то їх треба робити. В обороні є очевидний дисбаланс якості та фізичної витривалості між представниками Англійської Прем’єр-ліги та гравцями УПЛ. Варто додати, що у вересневих матчах бракувало впевненості й надійності Олександра Сватка, який нині грає у МЛС. Крім Забарного та Зінченка, дійсно не вистачає такого авторитета на полі.
- І, нарешті, найактуальніша проблема. Потрібно звернути увагу на стиль гри. Видається очевидним, що те, як Ребров хоче, щоб грала його команда, не працює. Позитивні результати здебільшого досягаються через окремі якісні ігрові моменти, а не внаслідок конкретного ігрового плану. Відтак, можливо, було б краще зосередитися на вихованні власної віри та агресії гравців, а не на грі у пас, починаючи з воротаря. Більш вертикальна гра могла б послабити нерви гравців, які на даний момент здебільшого сконцентровані на володінні м’ячем, та усунути необдумане прийняття рішень. Така модель гри могла б ефективніше використати сильні сторони українських центрфорвардів, сила яких полягає більшою мірою у фізичних якостях.
Ігри наступного місяця будуть непростими. Реброву доведеться нести повну відповідальність за недоліки провальних «трьох таймів» на старті кампанії та відносно швидко знаходити жорсткі рішення, аби зіграти бодай так, як у другому таймі матчу проти Чехії. Головний тренер чехів Іван Гашек після поразки проти Грузії публічно розкритикував сам себе та свій тренерський штаб, і, як наслідок, отримав відповідну реакцію від своїх гравців у наступному матчі. У Познані та Вроцлаві на Україну чекають Грузія та Чехія. Хочеться сподіватися, що Ребров і команда зможуть показати себе у відчутно кращому вигляді. Висновки, нарешті, мали б спричинити дію…
Андрій Тодос, АСЖУ з Праги