Зігравши вчора пізно ввечері на виїзді внічию зі збірною Словенії у другому турі плей-офф – 1:1, збірна України з футболу здобула заповітну путівку до фінальної частини чемпіонату Європи, яка проходитиме на полях Франції влітку 2016 року. Нагадаємо, що трьома днями раніше на «Арені Львів» ми перемогли суперників із рахунком – 2:0. Подібного успіху в серіях плей-офф наша головна команда досягає вперше у своїй історії. Відзначимо тут і такий приємний момент: через 16 років Україна повернула непоступливій Словенії боржок за несподівану і образливу осічку на подібній стадії турніру (1:2 і 1: 1), яка позбавила нас тоді можливості виступити на основному етапі Євро–2000. Відтепер спогади про ту гірку невдачу назавжди підуть у минуле, і не будуть більше ятрити серця і душі шанувальників українського футболу.
Фахівці, вболівальники футболу і, звичайно, тренери з гравцями чудово розуміли, що матч-відповідь 17 листопада в Словенії буде дуже непростим. Більше того, знаючи характер, настрій і можливості суперника, ми повинні були бути готовими до важкого і запеклого поєдинку з першої секунди і до фінальної сирени. Для обох команд настав момент істини. І лише справді найсильніший з цієї пари міг пройти далі. Ми вірили в свою футбольну дружину, а словенці в свою.
Зустріч у Маріборі не обдурила наших очікувань – вийшла вона фантастичною за напруженням, пристрастями і переживаннями. І назавжди залишиться в пам’яті світлою і яскравою сторінкою в історії українського футболу. Кожен гравець збірної, який вийшов на поле, або знаходиться на лаві запасних, тренерський штаб і мільйони шанувальників спорту по всій Україні, як і ті фанатичні вболівальники збірної, що приїхали з нею до Словенії, були в цей пізній листопадовий вечір об’єднані однією мрією і метою – гідно зіграти в матчі і потрапити до фінального турніру Євро–2016. Незважаючи на надзвичайно жорстку протидію, позамежну самовіддачу (яка постійно обертається провокаціями і грубістю) з боку суперника, який здійснював тривалий тиск на ворота, котрі чудово захищав Андрій П’ятов, шалену підтримку переповнених трибун, збірна України, проявивши свої найкращі ігрові якості, завоювала право виступити на Євро–2016! Сьогодні вся країна, що переживає складний період своєї нової історії, просто щаслива! І вдячна їй за цей успіх, за волю і характер, проявлені на шляху до нього…
А почався поєдинок для команди, керованої головним тренером Михайлом Фоменком, вкрай невдало. Зі свистком рефері, добре знайомого нам турка Джюнейтана Чакира, словенці, з люттю і відчаєм приречених, без оглядки кинулися на штурм воріт збірної України. І вже в дебюті зустрічі після виконання стандарту їм вдалося забити бажаний швидкий гол: на 11-й хвилині півзахисник Вальтер Бірса майстерно пробив штрафний. Він і у Львові був у цих моментах дуже небезпечним. Після його удару Нейца Печник спритно підсік м’яч головою – виручив Андрій П’ятов. Але відбив його недалеко. Першим біля м’яча опинився Милівоє Новакович і вдарив по ньому, здавалося б, напевно. Однак ще краще тут діяв Артем Федецький, який сміливо кинувся під дуже сильний удар з близької відстані. І на мить врятував нас від неминучого гола. Атаку господарів поля продовжив капітан словенців Боштян Цесар, і точно пробив головою по м’ячу – 1:0.
Тривожно стало на душі в цей момент у багатьох шанувальників збірної України. Швидко забитий м’яч завжди стимулює суперника. I вiн кинувся на шалений штурм з ще більшим ентузіазмом. Просто вражає: звідки у команди Сречко Катанца виявилося стільки фізичних сил, через такий малий термін після виїзду до Львова? Тиск і провокації з боку словенців не слабшали ще десь хвилин десять. Нашим хлопцям у цей відрізок матчу довелося дуже важко. Але вони вистояли, проявивши неабияку майстерність, мужність, згуртованість і взаємодопомогу. Найвищої похвали тут заслуговують всі футболісти! Тренерський штаб – Михайло Фоменко, Володимир Онищенко та Олександр Заваров виставили на матч в Мариборі практично той же склад що і у Львові 14 листопада, зробивши у старті лише одну тактичну заміну: замість півзахисника київського «Динамо» Дениса Гармаша вийшов півзахисник донецького «Шахтаря» Тарас Степаненко. У другому таймі з’явився і Денис, який став потім одним із найпомітніших гравців на полі.
Приблизно з 20-ї хвилини і до фінальної сирени гра підрівнялася, дещо заспокоїлася, хоча її внутрішнє напруження і градус ні на мить не спадали до самого кінця. Практично до завершення основного часу ніхто з суперників більше не мав явної переваги – збірна України вміло збивала темп, захищалася грамотно і холоднокровно, а парочку разів небезпечно і атакувала. Особливо додала вона в грі у другому таймі. Неабиякою мірою сприяли цьому тренерські коригування в перерві і вироблені Михайлом Фоменко заміни. Саме свіжі футболісти Денис Гармаш і його одноклубник Артем Кравець організували в кінці доданого часу (90 + 7) гольову атаку, підхоплену ще одним динамівцем Андрієм Ярмоленком.
А діло було так: словенці, які залишилися до цього моменту в меншості (за грубий фол проти Євгена Коноплянки рефері вилучив Мішо Бречко), кинулися в останню лиху атаку. Краще за всіх у складній ситуації в нашій штрафній розібрався Д. Гармаш: він не просто успішно перервав у високому стрибку небезпечний навіс м’яча, а й вдало вибив його ближче до середини поля. Втомлений Кевін Кампль спробував зупинити м’яч. Але зробив це вкрай ніяково, послизнувся, впав і втратив контроль над ним. Тут же безхазяйний м’яч підхопив реактивний А. Кравець, і що є сил рвонув по центру до воріт господарів поля. Це був вражаючий забіг трьох киян, які залишили далеко позаду розгублених і знічених суперників! Таке нечасто побачиш на рівні збірних: Кравець мчить метрів 30 з м’ячем, а трохи позаду нього біжать двоє його партнерів по команді – Гармаш і Ярмоленко. Поруч нікого з суперників немає і близько, а попереду самотньо маячить лише відмінний воротар Самір Ханданович, котрий безліч разів виручав словенців як у Львові, так і в Маріборі. Артем віддає пас Андрію, і на табло загоряються настільки милі для всієї України цифри – 1:1. Через мить звучить фінальна сирена – наша команда проривається-таки на Євро–2016!
Всі ми шалено радіємо цьому. Сьогодні ми знову отримали переконливе підтвердження того, що футбол в Україні знаходиться на дуже пристойному рівні. Тепер всі ми з нетерпінням чекатимемо літа майбутнього року, і фінальної частини Євро–2016. Жеребкування її відбудеться 12 грудня. Цікаво, хто ж буде нашим суперником на груповому етапі? Втім, яка тепер різниця. Головне Україна знову в еліті континентального футболу!
Франція, зустрічай збірну України з футболу. Ми знову серед найсильніших збірних команд Старого Світу. Граємо за Україну разом!
Олександр Хілюков,
заступник головного редактора сайту АСЖУ,
Михайло Волобуєв,
спортивний оглядач газети «Правда України».
Фото Анатолія Черкасова, члена АСЖУ і АІПС.