У знемагаючому від спеки Донецьку 14 липня завершився VIII юнацький чемпіонат світу з легкої атлетики. П’ять днів з ранку і до вечора на бігових доріжках і в секторах для стрибків і метань РСК «Олімпійський» 1600 учасників з 160 країн вели відчайдушний суперечку за нагороди. Це абсолютний рекорд подібних змагань для юнаків та дівчат планети до 17 років.
Виправданий ризик
В Україні настільки великих і масштабних змагань до цього ніколи не проводилося ні по одному виду спорту. Ні в радянські часи, ні в роки здобутої незалежності. А тут одразу така величезна кількість молоді з усіх континентів злетілися до столиці шахтарського краю, щоб показати всю красу наймасовішого і найпопулярнішого в світі виду спорту.
ІААФ – Міжнародна федерація легкої атлетики, що об’єднує у своїх лавах представників понад 200 країн, яка завжди дуже ретельно і педантично підходить до питання визначення місця проведення своїх головних стартів, звичайно ж сильно ризикувала в 2010 році, віддаючи перевагу Україні і Донецьку перед іншими кандидатами на проведення одного з найважливіших своїх турнірів. Зробила вона це тільки завдяки великому авторитету великих українських спортсменів олімпійських чемпіонів Сергія Бубки та Валерія Борзова, а також бачачи величезне бажання і підтримку нашої заявки з боку членів делегації віце-прем’єра Уряду України Бориса Колесникова та міністра сім’ї, молоді та спорту Равіля Сафіулліна, що дали тверді гарантії ІААФ в тому, що країна зробить все можливе для успішного проведення чемпіонату світу.
Три роки найсерйознішої підготовчої роботи під жорстким контролем центральної та місцевої влади та активної участі Міністерства молоді та спорту, Національного олімпійського комітету, Федерації легкої атлетики України дали відмінний результат: до потрібного терміну все було готове «на відмінно».
І не випадково свою першу прес-конференцію за день до початку юнацького легкоатлетичного свята в Донецьку президент ІААФ Ламін Діак (Сінегал) почав зі слів подяки на адресу організаторів чемпіонату. Великодосвідчений керівник найпотужнішої спортивної федерації світу не приховував свого захоплення від виконаної господарями змагань роботи. 80-річного ветерана Міжнародного олімпійського руху привели в захват змагальна і тренувальна база для учасників чемпіонату (РСК «Олімпійський» і стадіон «Кіровець»), комфортні умови проживання та відмінне харчування, організація дозвілля для юних легкоатлетів, їх наставників, суддів, представників команд. Разом з іншими керівниками ІААФ та почесними гостями турніру він був підкорений сердечністю і теплотою донеччан у ці спекотні липневі дні. По закінченні ж змагань доктор Ламін Діак, який багато побачив на своєму віку, назвав VIII юнацький чемпіонат світу з легкої атлетики абсолютно найкращим з усіх проведених раніше.
Таку ж високу оцінку стартів, які вже завершилися, почув я і від багатьох інших учасників – спортсменів, тренерів, суддів, почесних гостей, глядачів. І серед них були: член Міжнародного олімпійського комітету, президент НОК Польщі, олімпійська чемпіонка Ірена Шевіньська, легендарний спринтер, чемпіон світу та багаторазовий призер Олімпіад в Атланті та Сіднеї Ато Болдон (Трінідат і Табаго), щасливі чемпіони та призери стартів на «Олімпійському» – Метью Денні (Австралія), Роберт Бівотт (Кенія), Аріанна Вашингтон (США), один з найгарячіших глядачів на трибунах, майстер спорту, заслужений тренер України 75-річний Микола Сойніков – багаторазовий переможець і призер найбільших міжнародних змагань з легкої атлетики серед ветеранів. Повністю погоджуся з такою високою оцінкою і я – це був прекрасно організований та проведений чемпіонат, що приніс всім, хто був у ньому задіяний, багато позитивних емоцій і радості.
Вгору по сходах, що ведуть до Олімпу
Кожен з п’яти змагальних днів на РСК «Олімпійський» не обходився без рекордів – світових, національних, даного турніру, особистих. Найбільше було останніх. Жарт сказати, але близько 900 юнаків і дівчат відправляються додому з поліпшеними особистими досягненнями! І це дорогого коштує. Як зауважив Ато Болдон: «Перемогти себе і перевершити своє колишнє найкраще досягнення на таких відповідальних змаганнях, коштує часом значно більше, ніж просто перемога в забігу або в секторах для стрибків і метань. Тут я побачив чимало юних спортсменів, які через 5-6 років будуть задавати тон у світовій легкій атлетиці».
Думається, це повною мірою відноситься і до 17-річної Валерії Семенкової з міста Умань, Черкаської області, що стала бронзовим призером VIII юнацького чемпіонату світу з легкої атлетики в метанні молота. Вихованка відомої школи метальників, де вже багато років успішно працює чудовий тренер Анатолій Тихомиров (в Атланті в 1996 році його учень Олександр Крикун завоював бронзову медаль Олімпіади) почала фінальну серію в Донецьку невдалою спробою. Зате у двох наступних, проявивши характер, емоційна спортсменка двічі поліпшила свій особистий рекорд (65,45 м), зупинившись на позначці – 68,62. Попереду Валерії опинилися тільки дві угорки Річки Дьюрац (73,70 – рекорд чемпіонатів світу) і Хельги Вельде (71,95), які вважалися і до стартів у Донецьку головними фаворитками чемпіонату. Порадіємо «бронзі» В. Семенкової, що стала єдиною нашою медаллю на цьому турнірі.
Зовсім трохи не вистачило для потрапляння на п’єдестал 16-річному Олександру Баранникову у стрибках у висоту. Вихованець Ігоря Лонського, зі знаменитої бердичівської школи висотників, взяв однакову висоту – 2,16 як і ямаєць Крістофер Браян, однак поступився йому «бронзою» по спробах. Перемогу ж у цій дисципліні здобув кореєць У. Сан Хек – 2,20, який випередив на 2 см китайця Бай Цзя-Сюя. Саша був дуже близький до бажаної медалі, поліпшивши на 1 сантиметр свій особистий рекорд. Але десь йому трішки не пощастило. А хлопчина, на мій погляд, дуже навіть перспективний і з бійцівським характером. З четвертим місцем і оновленим особистим досягненням у потрійному стрибку (15,95) завершив чемпіонат і 16-річний донеччанин Олександр Малосилов. Всього 8 сантиметрів не вистачило талановитому стрибунові, щоб потрапити на п’єдестал.
У цілому ж від нашої збірної (за складом вона була однією з найчисленніших – 60 спортсменів) можна було очікувати і більш успішного виступу. Звичайно, 19 особистих рекордів це добре. Однак чисто в спортивному плані і фахівці, і глядачі напевно розраховували на більш вагомі результати. Насамперед, у медальному плані.
У чому тут причини, думається, розберуться і наставники хлопців, і тренери збірної України. Втім, ніс вішати тут не варто ні самим юним атлетам, ні їх наставникам, ні керівникам Федерації легкої атлетики України. На наш погляд, у переважної більшості юнаків і дівчат, які змагалися в Донецьку, хороші перспективи на майбутнє. Отриманий досвід на турнірі такого високого рангу без сумніву буде їм корисний в подальшій спортивній долі. І при серйозній, вдумливій роботі ми обов’язково побачимо багатьох з них у когорті найсильніших легкоатлетів планети. Їх головні перемоги ще попереду. І приклади з олімпійською чемпіонкою Пекіна в семиборстві вінничанкою Наталією Добринської та бронзового призера лондонської Олімпіади в потрійному стрибку донеччанки Ольги Солодухи прекрасне тому підтвердження. Обидві вони в 1999 році нічим не блищали на першому юнацькому чемпіонаті світу з легкої атлетики в польському місті Бидгощі. А сьогодні їх імена і досягнення знають любителі спорту не тільки легкої атлетики!
Наступний 9-й юнацький чемпіонат світу з легкої атлетики відбудеться в 2015 році в колумбійському місті Калі.
Київ-Донецьк
Михайло Волобуєв,
спортивний оглядач «Правди України»,
Олександр Хилюк,
спеціальний кореспондент сайту АСЖУ
На знімках: таким побачив старти в Донецьку член АСЖУ Андрій Басевіч.