Українська Українська Русский Русский
Асоціація спортивних журналістів України
Ukrainian Sports Press Association
Меню сайту


Анкета AIPS
Новини
Коли всім добре!
18.05.2011
Коли всім добре!

Суботнім вечором 14 травня на чудовій "Донбас Арені" при переповнених трибунах пройшла заключна церемонія святкування 75-річчя футбольного клубу "Шахтар". Привітати ювіляра до Донецька прибули Президент України Віктор Янукович, а також численні гості з усіх регіонів країни, ближнього і далекого зарубіжжя.

Ще при реєстрації пасажирів на чартерний рейс до Донецька в терміналі «А» аеропорту Бориспіль звернув увагу на невелику групу чудових футболістів, які яскраво проявили себе на полях у далеких вже 60-х, 70-х і 80-х роках минулого століття: Олег Базилевич, Йожеф Сабо, Віктор Кондратов, Сергій Морозов, Вадим Євтушенко і Віктор Чанов дуже пристойно грали в київському «Динамо», у донецькому «Шахтарі», в інших командах Україні. А сьогодні вони відомі тренери і дуже хороші телекоментатори провідних ЗМІ країни. Разом з солідним загоном спортивних журналістів ветерани футболу перебували у відмінному настрої в очікуванні грандіозної фієсти, обіцяної її організаторами. Випереджаючи подальші події того дивного дня, зауважу, що фінальний акорд святкування 75-річчя ФК «Шахтар» на «Донбас Арені» вдався на славу в усіх відношеннях!

Давно і з задоволенням приймаю участь в подібних заходах. Поле для порівняння тут велике. І тому з усією відповідальністю стверджую, що за продуманості, організації, відкритості і щирості воно ні в чому не поступається, скажімо, бачених мною фантастичних урочистих відкриттів і закриття Олімпійських ігор у Москві, в Афінах, і в Турині або всесвітніх Універсіад в Софії, Едмонтоні або в Бухаресті. Відчуття незвичайної внутрішньої піднесеності і особливої теплоти, що охопили мене ще при відльоті з Борисполя, зберігалося потім і весь період часу перебування в Донецьку. Подібні почуття, переконаний, пережили 14 травня багато любителі спорту в України - хто безпосередньо на «Донбас Арені», а хто у телевізійного екрану, спостерігаючи за чудовим святом в живому ефірі.

Проведення такого масштабного заходу, напевно, потребувало від футбольного клубу «Шахтар» дуже серйозних організаційних і фінансових зусиль і витрат. Це, безумовно, варто того, і повністю себе виправдало - не сумніваюся, у славній гірницькій команди після її такого яскравого та незабутнього вшанування шанувальників та й просто прихильників стало на порядок більше. І не лише в рідному краї, а й далеко за його межами. До того ж ми ще раз переконалися в тому, що сьогодні в донецькому «Шахтарі», який регулярно показує гарну, агресивну, атакуючу і головне переможну гру, вміють гідно оцінити заслуги тих людей, хто безпосередньо причетний до спортивних успіхів кращого останнім часом футбольного клубу України.

А досягнення ці й справді вражають. Вони переконливо показують, яких висот можна досягти в спорті при унікальному тренері, вмілій організації справи, потужному фінансуванні і головне позамежної самовіддачі президента ФК «Шахтар» Ріната Ахметова, який всю душу і серце віддає улюбленій команді, постійно націленою на максимальний результат незалежно від рангу турніру. Ось чому сьогодні ми вже не дивуємося тому, що з приходом у 2004 році в клуб чудового румунського футболіста і тренера Мірчі Луческу «Шахтарю» регулярно підкоряється одна вершина за одною. За цей порівняно короткий період на рахунку донеччан - 5 комплектів золотих медалей у чемпіонатах України (2005, 2006, 2008, 2010 і 2011), два Кубки України (2008, 2011), три суперкубка України (2005, 2008 і 2010), Кубок УЄФА (2009). У сезоні 2010/2011 гірники дійшли до 1/4 фіналу Ліги чемпіонів, де поступилися «Барселоні» - кращому на сьогодні клубу планети. І можна не сумніватися, що у ФК «Шахтар», веденого двома такими суперамбіційними і цілеспрямованими людьми, як Рінат Ахметов і Мірча Луческу, попереду прекрасне майбутнє і нові спортивні вершини ...

За свою славетну 75-річну історію донецький «Шахтар» виграв чимало призів. Головні з яких чотири Кубка СРСР (1961, 1962, 1980, 1983) і Суперкубок СРСР (1983). А були ще призові місця в чемпіонатах Радянського Союзу, перемоги в різних внутрішньосоюзних і міжнародних турнірах. Вперше про донецьку команду я почув від свого однокурсника восени 1960 року. Він був родом з Єнакієва і гаряче вболівав за гірників. Незабаром Вова пішов з київського річкового технікуму, а я продовжував періодично стежити за виступами «Шахтаря», що вчинив буквально спортивний подвиг у фіналах Кубка СРСР у 1961 і в 1962 роках, двічі поспіль вигравши почесний приз. До речі, керував тоді командою Олег Ошенков, який до цього успішно працював з ... київським «Динамо». З радістю зустрівся в Борисполі вранці 14 травня з давнім приятелем Михайлом Олеговичем і його дітьми - виявилося, що син і онуки чудового тренера Олега Олександровича Ошенкова також були запрошені на 75-річний ювілей «Шахтаря».

І тут хочу особливо підкреслити таку деталь (її озвучив, відповідаючи на моє питання на розширеній прес-конференції генеральний директор клубу Сергій Палкін) - на заключну святкову церемонію на "Донбас Арені" організатори запросили понад 100 ветеранів футболістів і тренерів, які колись виступали або працювали в команді. А також їх дітей і онуків. Не забули в клубі і про близьких родичів тих, кого вже немає сьогодні з нами. Абсолютно всі ветерани отримують фінансову щомісячну допомогу до своїх скромним пенсій. Така увага і турбота до героїв футбольних битв колишніх років у «Шахтарі» практикується давно. І заслуговує високої оцінки. Як було б здорово, щоб в Україні таке ставлення до ветеранів спорту підтримувалося повсюдно. І постійно, як у ФК «Шахтар»!

На завершення цих дорожніх нотаток кілька рядків про сам святковий вечір на "Донбас Арені». Тривав він близько 3-х годин, і нікого не залишив байдужим - на очах переповнених трибун був розіграний разючий, а по суті автобіографічний спектакль під девізом: «Вшановуємо минуле. Створюємо майбутнє. Наша історія». Вже сама назва кожної з 9 оригінальних і барвистих частин («Народження легенди», «Хід переможців», «Пісня вболівальників ФК«Шахтар», «Ми робимо історію разом», «Команда мрія», «З днем народження» і так далі) , вміло і тонко поставлених відомим італійським режисером Марком Балічем і його інтернаціональною командою, дає глядачам невловиме відчуття причетності до долі донецького клубу, його славної історії.

І що дуже важливо, до світського і оптимістичного майбутнього футбольного колективу з чемпіонським характером. Дуже органічно в цю барвисту композицію вписалися і сольні номери зірки світового кінематографа американки з українським корінням Міли Йовович і чудовою співачки Таїсії Повалій. Завершилося ж вшановування "Шахтаря" фантастичним феєрверком і великою концертною програмою у виконанні популярної американської співачки Ріанни.

Усі свята мають властивість закінчуватися. Завершився і мій однодобових візит до столиці Донбасу. Відлітаючи рано вранці недільного дня з Донецька, я відчував глибоку подяку до футбольного клубу «Шахтар» і людей, що запросили мене на незабутню святкову фієсту. Вона подарувала багато приємних зустрічей з друзями юності, колегами журналістами та футбольними людьми з різних регіонів України. Всім нам було тут тепло, цікаво, затишно. Спасибі, друзі! А ФК «Шахтар» бажаю нових переможних вершин. І перш за все в Лізі Чемпіонів!

Михайло Волобуєв,
президент Асоціації спортивних журналістів України,
член НОК України, спеціальний кореспондент журналу «Олімпійська арена»,
Олександр Хілюков,
спеціально для сайту АСЖУ

 

Київ-Донецьк-Київ


фотографії



Українська федерація карате


http://www.sport-tour.net/


Спеціальна Олімпіада України

Национальный университет




Livescore